Page 61 - 6103
P. 61

шлях у цьому сценарії, що веде від вершини, яка відповідає
            поточній ситуації, у кожну із цільових вершин, визначає план
            дій.
                  Пошук  плану  дій  виникає  лише  тоді,  коли  вона
            зіштовхується  з  нестандартною  ситуацією,  для  якої  немає
            заздалегідь відомого набору дій, який приводять до потрібної
            мети.  Всі  задачі  побудови  плану  дій  можна  розбити  на  два
            типи, яким відповідають різні моделі: планування в просторі
            станів  (SS-проблема)  і  планування  в  просторі  задач  (PR-
            проблема).
                  У першому випадку вважається заданим деякий простір
            станів. Опис станів включає стан зовнішнього світу і стан ІС,
            які характеризуються рядом параметрів. Стани утворять деякі
            узагальнені  стани,  а  дії  ІС  або  зміни  в  зовнішньому
            середовищі приводять до зміни актуалізованих у цей момент
            станів.  Серед  узагальнених  станів  виділені  початкові  стани
            (як  правило,  один)  і  кінцеві  (цільові)  стани.  SS-проблема
            полягає  в  пошуку  шляху,  який  веде  з  початкового  стану  в
            один з кінцевих. Якщо, наприклад, ІС призначена для гри в
            шахи,  то  узагальненими  станами  будуть  позиції,  які  є  на
            шахівниці.  Як  початковий  стан  може  розглядатися  позиція,
            яка зафіксована в даний момент гри, а  як цільова позиція –
            множина нічийних позицій. Відзначимо, що у випадку шахів
            пряме перерахування цільових позицій неможливе. Матові й
            нічийні  позиції  описані  мовою,  відмінною  від  мови  опису
            станів, що характеризуються розташуванням фігур на полях
            дошки. Саме це ускладнює пошук плану дій у шаховій грі.
                  При  плануванні  в  просторі  задач  ситуація  трохи  інша.
            Простір  утвориться в  результаті  введення  на множині  задач
            відносин  типу:  "частина  –  ціле",  "задача  –  підзадача",
            "загальний випадок – окремий випадок" і т.п. Інакше кажучи,
            простір задач відбиває декомпозицію задач на підзадачі (цілі

                                           62
   56   57   58   59   60   61   62   63   64   65   66