Page 14 - 6102

МОВНОСТИЛІСТИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ

Курсову роботу виконують у науковому стилі, дотримуючись
послідовності та аргументованості. Розв’язання поставлених завдань
залежить від того, наскільки грамотно і майстерно написано текст. Важливо
не розпорошувати свою увагу на дрібницях, а зосередитися на ключовій ідеї,
центральній тезі. За допомогою мовних засобів (лексичних, синтаксичних,
композиційних) можна подбати, щоб другорядне не стало головним і
навпаки.
Статичність, повтори й задовгі описи не сприяють жвавості й руху
думки. Елемент естетичності наукового тексту виникає, коли логічність
викладу втілено в майстерному мовному оформленні. Студент-магістр
вчиться вдосконалювати своє наукове мовлення. Різноманітність
граматичних форм, точне слововживання і бездоганна грамотність – вимоги
до мовностилістичного оформлення наукового дослідження.
Спочатку курсову роботу виконують як чернетковий варіант.
Переписуючи (передруковуючи) його, старанно редагують текст. Деякі
специфічні властивості наукового стилю – загалом корисні і потрібні, однак
зростає тенденція доведення їх до крайнощів. Розгляньмо деякі з них.
1. Надмірна кількість непотрібних термінів. Науковому стилю
властиве вживання як термінології, так і загальної лексики. За різними
підрахунками, у нормативному науковому тексті спеціальна лексика
становить 20-25 відсотків усіх слів, тобто вона поступається загальномовній
лексиці. У науковій літературі часто надуживають деякими загально-
науковими термінами, як-от: питання, проблема, завдання, система,
структура, форма, аналіз, парадигма, напрям, комплекс, сукупність,
множина, розвиток, процес, функція, елемент, модель, фактор. Ці терміни
перетворилися на наукові штампи. Не слід вживати їх частіше, ніж того
вимагає зміст, адже тоді вони втрачають свою інформативну вартість.
Серед інших, найпоширеніші кліше: системний аналіз, комплексний
підхід, проблемні питання, актуальні завдання, структурно-системне явище,
когнітивна парадигма, дискурсивні практики, процес розвитку та ін. Навіть
досліджуючи справді складний матеріал, можна намагатися писати просто,
не вдаючись до рідкісної чи незрозумілої лексики і не ускладнювати виклад
матеріалу. Варто дотримуватися розумного співвідношення між спеціально-
науковою та загальнонауковою лексикою. Так у студента-магістра
формується свій мовний стиль.
2. Іншомовні запозичення. Науковий стиль багатий на слова
чужомовного походження, які є одним із найважливіших джерел поповнення
термінології. Друге важливе джерело – терміни, утворені на власній
національній основі. Перший складник єднає наукову лексику з
міжнародними стандартами, другий – виявляє її самобутність, зберігає
ментальний характер українського народу. Для повноцінного розвитку
наукової термінології важливо дотримуватися рівноваги, зарубіжних
здобутків і національних традицій. Сучасні наукові публікації переобтяжені