Page 17 - 6102

7. Кожну цитату з будь-якого джерела обов’язково супроводжують
посиланням (із зазначенням сторінки, аркуша де було наведено відповідну
думку, ілюстрацію, таблицю, формулу).
Правила подання посилань. Посилання подають у квадратних дужках
[2, с. 25], де 2 – порядковий номер в списку використаної літератури та
джерел, с. – скорочення слова «сторінка», 25 – номер сторінки з цитованої
праці науковця.
У посиланні на джерело номер сторінки може не зазначатися:
– цитують елекронне джерело, яке не має нумерації сторінок;
– джерело (газетна стаття, інформаційний лист) має обсяг, який не
перевищує однієї сторінки;
– згадування про джерело наводять узагальнено, як приклад твору, у
якому порушено те чи інше питання.
В основному тексті рекомендовано давати посилання на наукові праці
відомих авторів чи свої власні, якщо такі є. Посилання на ілюстрації та
формули в роботі вказують порядковим номером, а останній беруть у дужки.
Наприклад, «рис. 1.2», у «формулі (2.1)». На всі додатки чи таблиці у
курсовій роботі повинні бути посилання в тексті. При цьому слово «таблиця»
пишуть скорочено. Наприклад – (див. табл. 1.2) чи (див. Додаток А).
Приклади цитування і подання посилань на джерела:
1. Як наголошує М. П. Медянцева, «наукова дискусія – це
відображення морально-етичних протиріч наукового пізнання» [10, с. 45].
2. Науковець Л. Мацьків зазначає: «Будь-яка інтелектуальна діяльність
є водночас мовною діяльністю, але не всяка мовна діяльність –
інтелектуальна, тобто смислова» [14, с. 41].
3. «Не слід гадати, що зміцнення позицій мови відбудеться саме собою,
– зазначає відомий мовознавець Орест Ткаченко, – або що нам би вибачили
нащадки, якби через нерозум і недбальство ми втратили свою мову…» [17,
с. 140].
4. Дослідниця Г. Денискіна зауважує, що «однією з ознак наукового
тексту є цілеспрямованість і прагматична мета автора, який прагне змінити
погляди адресата на предмет дослідження» [4, с. 63].
5. На думку О. М. Семеног, «науковий текст – цілісний
комунікативний блок, що має чітку, логічну структуру із внутрішньо
завершеними частинами…» [21, с. 78].
Дослідження наукових проблем вимагає залучення широкого кола
джерел, різних за походженням та інформаційним наповненням,
достовірністю та повнотою. На перший погляд, дослідник має велику
кількість джерел чи літератури, які стосуються тієї чи іншої теми. Проте під
час детального ознайомлення з’ясовується, що одна й та сама інформація в
різних джерелах не збігається. Матеріали потребують уважного вивчення і
зіставлення для з’ясування достовірності поданої інформації. Неповною і
відфільтрованою є інформація, яка опублікована в статистичних збірниках
радянського періоду чи сучасних, які несуть відбиток певного ідеологічного
спрямування.