Page 90 - 61

Для того, щоб тіло було сталим членом Сонячної систе-
ми, воно повинно не тільки знаходитись в області переважаю-
чого притягання Сонця, але й мати відносно нього від’ємну
повну енергію. У зв’язку з цим можна виразити впевненість в
тому, що переважна більшість космічних пилинок, які знахо-
дяться в радіусі переважаючої гравітаційної дії Сонця, в дійс-
ності є членами Сонячної системи. Дійсно, сфера переважаю-
чої гравітації Сонця може вважатися межею Сонячної системи
тільки для великих тіл, практично не підлягає дії світлової ре-
пульсії.
-3
Без сумніву, вже для частинок з діаметром 10 см межа
Сонячної системи значно скоротилась би, а при подальшому
зменшенні розмірів частинок радіус переважаючого притя-
гання Сонця стягувався би до нуля. Жодна частинка діамет-
-5
ром 10 см, яку б початкову умову руху вона не мала, не може
бути членом Сонячної системи. Подібні частинки виганяють-
ся з її меж випромінюванням Сонця і стають блудниками між-
зіркового простору. Тільки темна згасла зірка в змозі здійсни-
ти захоплення таких космічних пилинок. Периферія Сонячної
системи поки що досліджена мало. Не виключено, що крім
комет і газопилуватих хмар, на віддалених окраїнах Сонячної
системи існують ще не відкриті планети.

2.3 Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн
та інші планети
Вивчення інших планет дає можливість отримати деяку
інформацію, що стосується Землі. Серед планет виділяються
дві самостійні категорії: планети “земного” типу, або внутрі-
шні (від Меркурія до Марса), і “великі”, або зовнішні планети
(від Юпітера і далі). Зовнішні планети мають помітно велику
масу порівняно з планетами земного типу (див. табл. 2.1).
Внутрішні планети менші за розмірами, а їх середні густини
наближаються до середньої густини Землі (наприклад, густи-

525