Page 88 - 61

n 2
R   30,  2  0, 4  а.о.д. ,
n
де n – номер планети.
Ця формула справедлива і для планет-гігантів, якщо вважати
Юпітер не п’ятою, а шостою планетою, стимулювала в свій
час пошуки п’ятої планети. На її місці було відкрито кільце
астероїдів (при n 5 , R  2, 8 а.о.).
4. Всі планети за своїми розмірами і масою поділяються на 2
групи: планети земної групи і планети-гіганти.
5. Має місце різка диспропорція в розподіленні маси і
моменту кількості руху між Сонцем і планетами: на долю
планет припадає 0,15% маси і 98% моменту кількості руху
всієї Сонячної системи. Іншими словами, питомий (на одини-
цю маси) момент кількості руху у планет більший, ніж у Сон-
ця, в середньому в 35000 разів. Ця обставина виявилась непо-
борною перешкодою для багатьох космічних гіпотез. В нові-
ших гіпотезах приймається, що за перенос моменту кількості
руху в Сонячній системі відповідає магнітне поле Сонця.
Основною силою, яка керує рухом планет і пов’язує воє-
дино Сонячну систему, є сонячна гравітація, яка описується
законом всесвітнього тяжіння, відкритим І.Ньютоном в 1687 р.
GM  M
F  1 2 . (2.6)
q
R 2
Тут G – гравітаційна стала, R – відстань між тілами, а
M і M – їх маси.
2
1
Закон (2.6) справедливий лише для точкових або сфери-
чних центрально-симетричних тіл. В цьому випадку лінія дії
сили співпадає з лінією їх центрів. Якщо тіла M і M мають
1 2
неправильну форму, а R дорівнює відстані між їх центрами
мас, то в загальному випадку сила взаємодії між ними буде
відрізнятися від значення сили за формулою (2.6), а за напря-
мом не співпадатиме з лінією центрів мас.
Невід’ємною властивістю будь-якого тіла є не тільки
здатність притягувати, але й відштовхувати інші тіла. Відшто-

523