Page 89 - 61

вхувальна (репульсивна) дія кожного тіла зумовлена його еле-
ктромагнітним (саме світловим) випромінюванням. Сумарна
(за всіма довжинами хвиль) випромінювальна здатність  на-
грітих тіл приблизно (а для чорних тіл точно) визначається за-
4
коном випромінювання Стефана-Больцмана:    T , де  –
стала. Випромінювані довільним тілом (як швидко T  0 )
кванти електромагнітного поля поширюються у всіх напрямах
з швидкістю світла c і при поглинанні або відображенні зу-
стрічними тілами відштовхують їх, передаючи їм свою кіль-
кість руху. Повна маса електромагнітного випромінювання
будь-якого сферичного тіла за одиницю часу дорівнює

4
 T  4 r 2
M  1 1 1 . (2.7)
c 2
Друге тіло “перехоплює” масу, пропорційну площі його
 M
2
поперечного перетину, 1  r і приймає кількість руху,
2
4 R 2
який дорівнює добутку “перехопленої” маси на швидкість сві-
тла c . Таким чином, репульсивна сила, що діє з боку 1-го тіла
на 2-е, буде
T 4 4r 2 r 2 GM M AT 4
F  1 1 2  c  1 2  1 , (2.8)
p
c 2 4R 2 R 2 r 1  r 2  2
1
де r , r – радіуси в см;  ,  – густина 1-го і 2-го тіл в
1
2
2
1
3
г/см ; A  5, 15 10  9 од . CGS – коефіцієнт пропорційності.
Існування Сонячної системи зумовлене дією сонячної
гравітації, тому природно визначити межі Сонячної системи
як межі області, де переважає притягання Сонця. Радіус цієї
області, розрахований без врахування світлової репульсії, оці-
5
нюється в 210 а.о., а повна маса заключеної в ній дифузійної
33
матерії виявляється рівною масі Сонця (210 г).

524