Page 87 - 61

площі видимої півсфери Сонця. Волокна спалаху розгоряють-
ся за 5-10 хв. і далі поволі меркнуть протягом наступних 1-2
год. При великому спалаху виділяється величезна енергія
32
(10 ерг). Ця енергія, пронесена в формі магнітної енергії, в
основному витрачається на прискорення частинок і утворення
сонячних космічних променів, хоч втрати енергії на випромі-
нювання і викид хмар газу також достатньо великі. Породжені
спалахом сильні ударні хвилі і потоки частинок досягають
граничних висот і викликають спалахи рентгенівського ви-
промінювання і радіовипромінювання. Рентгенівське випро-
мінювання і космічні промені, досягаючи Землі через 8-30 хв.
після спалаху, викликають достатню іонізацію земної іоно-
сфери, що відбивається на умовах поширення радіохвиль. По-
тік викинутих при спалаху частинок приблизно через добу до-
сягає орбіти Землі і викликає на Землі магнітну бурю і полярні
сяйва.
Крім корпускулярних потоків, породжених спалахами,
існує безперервне корпускулярне випромінювання Сонця,
пов’язане з “розтіканням” в просторі зовнішніх розряджених
областей його корон. Це випромінювання називають соняч-
ним вітром, воно простягається далеко поза орбіту Землі.
Основними закономірностями Сонячної системи, що
мають, напевно, космічне значення, прийнято вважати:
1. Всі планети обертаються навколо Сонця майже в од-
ній і тій же площині, яка приблизно співпадає з площиною
сонячного екватора, і рухаються в однаковому (“прямому”)
напрямі, який співпадає з напрямом осьового обертання Сон-
ця (проти годинникової стрілки, якщо дивитись на Сонячну
систему з Північного полюсу світу).
2. Осьові обертання майже всіх планет (виняток – Вене-
ра і Уран) також є “прямими”.
3. Радіуси планетних орбіт приблизно підпорядковують-
ся знайденому з спостережень закону Боде-Тициуса

522