Page 259 - 61
P. 259

3+
                            Th  та ін.) легко понижують  -потенціал до нуля і навіть мо-
                            жуть змінити його знак.
                                  З  наявністю  ПЕШ  на  поверхні  дисперсних  частинок  і
                            можливістю зміщення іонів дифузного шару в грунтах пов’я-
                            зані електрокінетичні  явища: електроосмос – перенос рідини
                            під дією постійного зовнішнього електричного поля; електро-
                            форез  –  переміщення  частинок  грунту  в  електричному  полі;
                            виникнення потенціалу течії (протікання) по ходу фільтрації
                            через грунт води або розбавленого розчину (явище, зворотне
                            електроосмосу); виникнення потенціалу осідання (ефект Дор-
                            на) між різними рівнями в стовбурі рідини при осіданні в ній
                            дисперсних частинок (явище, зворотне електрофорезу). Всі ці
                            явища мають важливе значення в дисперсних, особливо в гли-
                            нистих грунтах,  і на  їх основі розроблені різні способи вив-
                            чення  параметрів ПЕШ, а саме,  -потенціалу.
                                  Взаємозв’язок  всіх  відомих  електрокінетичних  явищ
                            легко виводиться на основі термодинаміки незворотних про-
                            цесів за допомогою співвідношень взаємності Л.Онзагера для
                            кінетичних коефіцієнтів,  відповідних тому або іншому елект-
                            рокінетичному явищу.
                                  Найбільш  міцні  електростатичні  взаємодії  зумовлені
                            іонно-електростатичними  силами,  що  виникають  внаслідок
                            електростатичного притягання від’ємно заряджених частинок
                            катіонами, що знаходяться між ними.
                                  Переносником зарядів від іоносфери до поверхні Землі є
                            додатні аероіони. Від’ємні навпаки, піднімаються від землі до
                            додатно зарядженої іоносфери, захоплюючи на шляху дрібно-
                            дисперсний пил, а також частинки, що випаровуються з водя-
                            ної  поверхні,  які  потім  активно  беруть  участь  в  утворенні
                            хмар. Таким чином, від’ємні аероіони тягнуться “до неба”, а
                            додатні – до Землі. Коло самої поверхні вони зустрічаються  з
                            молекулами вуглекислого газу, який, як відомо, важчий за по-
                            вітря  і тому накопичується в колоземному шарі, безпосеред-
                            ньо  в  зоні,  зайнятій  рослинами.  “Збагачений”  додатно  заря-
                            дженими аероіонами вуглекислий газ проникає в листостебе-
                            льну масу і помітно впливає на розвиток рослин.
                                  Ще в 1922 р. засновник вчення про біологічну роль аеро-
                            іонів  О.Л.Чижевський  уявляв,  що  в  якості  носія  від’ємних
                            електричних повітряних зарядів виступає кисень. Пізніше це


                                                           552
   254   255   256   257   258   259   260   261   262   263   264