Page 247 - 61

Рисунок 4.5 – Електричний стан Землі і атмосфери

Поблизу земної поверхні – в тропосфері, яка простягається
на 9-17 км, провідність повітря надто мала, але вже на висоті 80
км, де починається область іоносфери, збільшившись в три міль-
ярди разів, вона досягає провідності прісної води. Тому високі
шари атмосфери є нібито провідною оболонкою.
Тут, в іоносфері, зароджуються яскраві полярні сяйва і по-
тужні магнітні бурі, тут проходить відбивання радіохвиль, що
дає змогу підтримувати радіозв’язок за допомогою коротких
хвиль на великих відстанях.
Отже, наша планета і іоносфера утворюють гігантських
розмірів шаровий конденсатор, ізолюючим прошарком якого
служить повітря. Між обкладками цього конденсатора постійно
існує напруга близько 200000 В, під дією якої протікає струм,
приблизно рівний 1400 А.
Енергосфера в цьому конденсаторі виглядає малою сму-
гою – плівкою, що межує з атмосферою і літосферою.
Електрика атмосфери здійснює свій кругообіг, як вода, яка
випаровуючись, піднімається в атмосферу і знову випадає на
поверхню Землі у вигляді опадів. Проблема збереження балансу
заряду Землі ув’язується з питаннями блискавки та іншими яви-
щами, що супроводжують грозову діяльність.
На рис. 4.5 бачимо, що розташовані над поверхнею землі
грозові хмари змінюють напрям електричного поля “ясної пого-
ди”. Відбувається це тому, що хмара в своїй нижній частині має

540