Page 218 - 61

Додатні промені діють сприятливо на живі організми, а
від’ємні – навпаки. Помічено, що тварини, в тому числі собаки і
кішки, відчувають місця з від’ємним випромінюванням і уника-
ють їх. В книзі відомого американського дослідника К.Берда
“500-річна історія лозоходства” приводяться дані про зміну ко-
мірок в глобальній сітці Хартмана залежно від магнітної широти
місця. Орієнтована за магнітним меридіаном (північ – південь)
вертикальна сторона комірок залишається рівною двом метрам,
а горизонтальна сторона комірки (схід – захід) зменшується у
відповідності із збільшенням магнітної широти місця: 40,5
півн.ш. – 2,06 м; 41,14півн.ш. – 2,04 м; 47,48півн.ш. – 1,84 м;
53,3 півн. ш. – 1,7 м; 56,13 півн. ш. – 1,5 м, 63,6півн.ш. – 1,2 м
(з географічною широтою такої чіткої відповідності немає). Пе-
ретини підземних водних потоків з вузлами і лініями глобальної
сітки утворюють біологічно активні зони, загрозливі для живих
організмів.
При всіх багатьох відмінностях понять “геопатогенна
зона”, “земне” і “телуричне” випромінювання, без сумніву
можна стверджувати: ці явища мають реальне фізичне вира-
ження в природі, їх дія багатократного досліджувалась на
протязі останнього сторіччя і підтверджено на практиці в ба-
гатьох країнах світу.
Геопатогенна зона (гео – “земля”, патогенний – “хворо-
боутворюючий”) – це зазвичай невелика ділянка поверхні Зе-
млі, тривале перебування на якій приводить до порушення
функціонування організму і до його захворювання. Часто така
зона виникає в місці перетину на різних рівнях підземних во-
дних потоків (“жил”) або інших аномальних смуг.
Біопаралелі і біомеридіани утворюють додатні – “світлі”
і від’ємні – “темні” смуги. Ширина смуг буває різна, від декі-
лькох сантиметрів до десятків метрів. Ширина смуг – величи-
на нестійка. Проведені дослідження показали, що сіткова
структура Землі має ієрархічну будову. Вияснилось, що від-
стань між найбільш вузькими смугами (коло 0,7м) від 5 до 20
метрів. При підвищеній сонячній активності ширина смуг збі-
льшується. У виключних випадках вона може заповнити всю
поверхню Землі. Такі випадки спостерігались в липні-серпні
1980 та в лютому 1981 р.

511