Page 198 - 61
P. 198

Зона в середині земної кори або в верхній мантії, де мит-
                            тєво  пройшла  розрядка  внутрішньої  напруги,  викликавши
                            пружні хвилі в тілі Землі, називається сейсмічним вогнищем.
                            Центр цієї зони має назву гіпоцентру (вогнища, фокуса) зем-
                            летрусу, а його проекція на поверхню Землі – епіцентра зем-
                            летрусу. Відстань між гіпоцентром і епіцентром являє собою
                            глибину  сейсмічного  вогнища.  Швидкість  поздовжніх  хвиль
                            настільки велика, що вони за 20 хв. досягають протилежного
                            боку  Землі.  В  міру  поширення  сейсмічні  хвилі  втрачають
                            свою швидкість,  їх  енергія  зменшується.  Ізолінії  рівних  зна-
                            чень густини потоку сейсмічної  енергії називаються  ізосейс-
                            тами. Вони свідчать про зміни сейсмічної енергії в міру відда-
                            лення від сейсмічного вогнища. Епіцентр і прилегла до нього
                            територія з найбільшою силою землетрусу називається плейс-
                            тосейстовою (епіцентральною) областю. Її форма близька до
                            еліпса, площа складає десятки і навіть тисячі квадратних км.
                                  У  вивченні  землетрусів  велика  роль  належить  сейсміч-
                            ним    станціям,  на  яких  визначають  так  звані  епіцентральні
                            відстані  (відстань  від  станції  до  епіцентра),  координату  вог-
                            нища землетрусу, його енергію і глибину сейсмічного вогни-
                            ща.
                                  Епіцетральну відстань    найчастіше визначають аналі-
                            тично за формулою
                                                     V  p  V   s t  V  V s  ,       (3.37)
                                                                 p
                            де  t  – різниця в часі приходу  P - і  S -хвиль. Глибину сейсміч-
                            ного вогнища  H  зт   обчислюють за формулою
                                                              2
                                                                   3
                                                    H  зт    7 S   S ,              (3.38)
                                 2
                                      3
                                                                      2
                            де  S  і  S  – плейстосейстові площі (км ), обмежені відповід-
                            но другою і третьою від епіцентра ізосейстами.
                                  Для знаходження епіцентра землетрусу використовують
                            показники не менше трьох сейсмографів (два горизонтальних
                            і один вертикальний) на трьох і більше сейсмічних станціях.
                                  Основними  характеристиками  землетрусів  є  їх  енергія,
                            інтенсивність, частота і розповсюдження на Землі (географія
                            землетрусів). Енергія землетрусів вимірюється в джоулях. Во-
                            на  досягає  величезних  значень.  За  даними  сейсмологів
                            С.В.Медведєва  і  Н.В.  Шебаліна,  енергія  Чілійського  земле-
                                                                  17
                            трусу 1960 р. становила близько 910  Дж. Наскільки великою

                                                           564
   193   194   195   196   197   198   199   200   201   202   203