Page 182 - 61

3.5 Радіоактивність геосфер

Беккерель Антуан Анрі – французький фізик в 1861 р.,
вивчаючи дію різних випромінюючих речовин на фотоплас-
тину, а саме солей урану, відкрив невідоме випромінювання,
притаманне тільки урановій солі. Це явище самодовільного
випромінювання солями урану променів особливої природи
було назване радіоактивністю. За відкриття явища природної
радіоактивності урану Беккерель в 1903 р. удостоєний Нобе-
лівської премії.
Радіоактивність – здатність деяких атомних ядер само-
довільно розпадатись з випромінюванням елементарних час-
тинок і утворенням ядра іншого елементу. В 1899 р. М. і П.
Кюрі та Резерфордом була доведена наявність 3-х видів ви-
промінювання радіоактивних елементів:   ,  і  -променів.
Було встановлено, що  -промені – це позитивно заря-
джені іони гелію,  -промені – від’ємно заряджені електрони,
а  -промені – потік електромагнітного випромінювання, ана-
логічного рентгенівським променям. В даний час добре ви-
вчені 3 типи радіоактивного розпаду:  -розпад,  -розпад і
спонтанне ділення. Розпад будь-якої радіоактивної речовини
проходить так, що якщо в який-небудь момент часу існує N
радіоактивних ядер визначеної речовини, то з них за одиницю
часу розпадається N ядер, де  – стала розпаду, характерна
для даної радіоактивної речовини. З цього випливає закон
убування числа атомних ядер даної речовини з часом:

N  N 0 e   t  , де N – початкова кількість атомів радіоактив-
0
ної речовини. Експоненціальний закон радіоактивного розпа-
ду має статичний характер, тобто виконується для більшої кі-
лькості ядер. Між сталою розпаду (  ), середньою тривалістю
життя радіоактивного ядра ( ) і періодом піврозпаду  T 1 2 іс-
1 0, 693
нує співвідношення   .
 T 1 2
Радіоактивність є внутрішньою властивістю ядер, не за-
лежить від зовнішніх умов їх існування і зв’язана зі співвід-
ношенням ядерних сил, з зміною складу і енергетичного стану.

548