Page 176 - 61
P. 176

рією розвитку Землі. Академік А.П.Виноградов довів, що зон-
                            на  плавка  речовини  є  основним  механізмом  утворення  гео-
                            сфер з первинно холодної матерії. В ході цього складного фі-
                            зико-хімічного  процесу  більш  легкоплавкі  речовини,  напри-
                            клад оксиди кремнію  і магнію, піднімаються  з глибин Землі
                            до її поверхні. Більш тугоплавкі  і важкі  компоненти, такі як
                            оксиди заліза з сіркою, дифундують в нижні внутрішні шари.
                            В ході цього процесу проходить перерозподіл потенціальної і
                            кінетичної  енергій  між  легкими  компонентами,  котрі  підні-
                            маються  догори,  і  важкими  компонентами,  що  опускаються
                            донизу, та виділення енергії при фізико-хімічних перетворен-
                            нях речовини. За підрахунками вчених, процеси гравітаційної
                            диференціації Землі дають приблизно таку ж кількість тепла,
                            як і розпад радіоактивних елементів.
                                  У  внутрішніх  геосферах  можна  виділити  дві  зони,  що
                            відрізняються джерелами генерації тепла і як наслідок цього –
                            змінами температури в часі і просторі (особливо з глибиною).
                            Верхня зона земної кори носить назву геліотермічної і глибше
                            розташовується геотермічна зона (зона геотермічного градієн-
                            та). В першій з них режим температури визначається в основ-
                            ному  впливом  сонячного  тепла.  В  залежності  від  амплітуди
                            коливань     і  вертикального  профіля     в  геліотермічній
                                                                        Г
                                         Г
                            зоні  виділяють  два  шари.  Поверхневий  шар  земної  кори  до
                            глибини 1,0-1,5 м носить назву шару добових коливань тем-
                            ператури, на поверхні якого хід   практично відповідає до-
                                                                Г
                            бовому ходу сонячної радіації і випромінювання земної пове-
                            рхні. Найбільших значень амплітуда добових коливань темпе-
                            ратури   A  Г   досягає на земній поверхні, з глибиною амплі-
                            туда   A  Г   зменшується.
                                  Нижче шару добових коливань температури розташову-
                            ється шар річних коливань температури, в межах більшої час-
                            тини якого хід   практично відповідає річному ходу соняч-
                                              Г
                            ної радіації і випромінювання земної поверхні. Амплітуда рі-
                            чних коливань   на поверхні земної кори в помірних широ-
                                              Г
                            тах приблизно однакова і становить 29-31С. Мінімальна гли-
                            бина шару річних коливань температури характерна для райо-
                            нів з морським і особливо з тропічним кліматом, максимальна
                            – для регіонів з континентальним кліматом. В середньому для


                                                           542
   171   172   173   174   175   176   177   178   179   180   181