Page 175 - 61

стала). Сонячне випромінювання частково відображається по-
верхнею Землі в Космос. Кількість відображеної сонячної ра-
діації, виражена в частках або процентах радіації, що посту-
пає, називається альбедо. Його значення змінюється в широ-
ких межах. Альбедо всієї Землі дорівнює 0,28.
До внутрішніх джерел тепла Землі відносять тепло роз-
паду радіоактивних елементів, гравітаційної диференціації ре-
човини Землі (залишкове тепло), тепло її адіабатичного стис-
нення (гравітаційне тепло), тепло хімічних реакцій в гірських
породах. З усіх цих джерел до основних відносять радіоактив-
не і залишкове тепло. Про це можна, наприклад, стверджувати
за внеском радіоактивного тепла в загальний тепловий потік з
земних надр.
Тепловий потік з земних надр q можна визначити з за-
лежності
q    z  , (3.31)
Г
або шляхом безпосередніх вимірювань. За даними 7000 нату-
рних визначень q в різних зонах материків і Світового океану
(на 1982 р.), середня густина теплового потоку з земних надр
13
через всю поверхню Землі складає близько (3,14…3,26)10
2 2
Вт, або близько 0,063 Вт/м , змінюючись від 0,33 Вт/м під се-
2
редино-океанічними хребтами до 0,046 Вт/м під глибоковод-
ними западинами.
Спостережені значення q , за В.Н.Жарковим, змінюють-
2
2
ся в середньому від 0,59 Вт/м на континентах до 0,063 Вт/м
на морському дні. Це означає, що поверхневий шар Землі від
Сонця отримує тепла приблизно в 6 тис. разів більше, ніж з
земних надр.
Кількість теплоти, що виділяється при розпаді радіоак-
-3
тивних елементів, досить велика. Так, 1 г урану віддає 3,810
-3
Дж, 1 г торію – 1,36·10 Дж. Якщо врахувати загальний вміст
радіоактивних елементів (наприклад, урану, радію, торію, ка-
лію, рубідію і ін.) в земній корі і верхній мантії до глибини 90
км, то середній тепловий потік при розпаді радіоактивних
елементів в 2-2,5 рази більший, ніж теперішній тепловий потік
13
із земних надр і складає близько 710 Вт.
Залишкова кількість теплоти, що виділяється при граві-
таційній диференціації речовини Землі, тісно пов’язана з істо-

541