Page 134 - 6094

У більшості випадків не включають до собівартості окремих виробів адміністративні
витрати і витрати на збут. Такий порядок передбачений і національними положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку П(С)БО в Україні, розробленими відповідно до
міжнародних стандартів (МСБУ). У даному випадку калькуляція складається за
витратами виробничих підрозділів і утворює виробничу собівартість продукції. Всі
інші непрямі невиробничі витрати відносяться на певний період і при розрахунках
прибутку підприємства просто віднімаються з виручки.
Одним з варіантів калькуляції за неповними витратах є метод «direkt—cost»,
коли собівартість визначається тільки за прямими витратами, а непрямі витрати
відносяться на певний період.
Істотно впливають на метод калькуляції широта номенклатури продукції
підприємства і специфіка виробництва. Найточнішим і методично простим є
калькуляція в однопродуктному виробництві: собівартість одиниці продукції тут
розраховується шляхом розподілу сукупних витрат за певний період на кількість
виготовленої продукції. Проте в більшості виробничих галузей економіки переважає
багатопродуктове виробництво. У цих умовах калькуляція помітно ускладнюється і
стає менш точною, оскільки, як вже було сказано, виникає проблема правильного
розподілу непрямих витрат.
Під час калькуляції витрати групуються за калькуляційними статтями,
номенклатура яких залежить від особливостей виробництва. Встановлюючи статті
витрат, необхідно дотримуватись таких вимог:
1. Максимальну частку витрат, включених до собівартості, потрібно
обчислювати прямо на окремі вироби;
2. Статті непрямих витрат необхідно формувати так, щоб їх можна було
обґрунтовано розподілити між виробами.
Орієнтовна номенклатура калькуляційних статтей витрат:
Стаття “Сировина і матеріали” містить витрати на сировину, основні і
допоміжні матеріали, куповані вироби та напівфабрикати, що відносяться саме до
конкретної одиниці готового продукту, який виготовляє дане підприємство. Абсолютна
величина матеріального ресурсу з розрахунку на фізичну одиницю визначається на
основі встановлених норм і цін. При цьому потрібно враховувати, що транспортно-
заготовельні витрати можуть істотно коливатися і можуть бути поворотні відходи.
Стаття “Енергія технологічна” включає витрати на енергію (паливо,
електроенергію, газ, пар та ін.), яку безпосередньо використовують в технологічному
процесі для зміни стану або форми предметів праці (плавлення, нагрівання,
зварювання, сушіння і т. п.). Розраховується за нормами витрат і тарифами на енергію.
Стаття “Основна заробітна плата виробничих робітників” містить витрати на
оплату праці робочих, безпосередньо зайнятих виготовленням основної продукції.
Обчислюється відповідно до норм витрат часу на виконання технологічних операцій і
тарифними ставками або відрядними розцінками на операції, деталі, вузли.
Стаття “Додаткова заробітна плата виробничих робітників“ включає оплату
відпусток, часу виконання державних обов'язків, доплати за виконання додаткових
функцій, надбавки та ін., обчислюється у відсотках від основної заробітної плати
Стаття “Відрахування на соціальні заходи“ містять відрахування на соціальне
страхування, до Пенсійного фонду та на інші фонди. Величину відрахування
обчислють в установлених нормах від витрат на оплату праці у відсотках від суми
основної і додаткової зарплати згідно з Законом України “Про збір та облік єдиного
внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування “.
Стаття “Загальновиробничі витрати“ є комплексною. Сюди включають різні
непрямі витрати, які за своїм функціональним призначенням діляться на дві групи:

134