Page 98 - 6093

98 РЕКРЕАЦІЙНІ СПОРУДИ ТА КОМПЕКСИ

функціонально-розпланувальної організації села. Функціональні зони (в’їзна,
адміністративна, житлова, харчування і торгівелі, культурно-розважальна, спортивна,
виробнича господарська та ін.) разом із мережею пішохідних і транспортних комунікацій
складають основу структурно-розпланувальної організації рекреаційного селища, яка
залежно від ландшафтних умов може бути:
 лінійною – у прирічкових районах, гірських ущелинах;
 кільцевою – навколо озер;
 променевою – на перетинах транспортних комунікацій;
 компактною або розосередженою.
Композиційним ядром функціонально-розпланувальної організації рекреаційного
комплексу такого типу є адміністративно-громадський центр, який включає громадський
простір із комплексом будівель і споруд адміністративно-побутового, культурно-
розважального та спортивного призначення, де здійснюються такі функції як управління,
харчування, торгівля, зв'язок, медичне обслуговування, розваги, спорт і т. ін. Особливістю
центральної частини рекреаційного селища можуть стати етнографічні галереї зі студіями для
майстер-класів (лозоплетіння, гончарства, писанкарства, розпису на склі тощо). Етносад
забезпечить взаємозв’язок між зонами громадського центру й надаватиме рекреаційному
селищу колорит етнічної ідентифікації. У комплексі передбачаються різні види харчування –
від ресторану до домашньої кухні із системою самообслуговування.
Зонування житлової зони здійснюється за типами третинного житла, орієнтованого
на різні стандарти комфортності – котеджі з апартаментами, селянські хатини з номерами,
літні будиночки сезонного функціонування, організоване середовище для наметів і т. п.
Виробничу зону, основу якої складають житлові будинки для персоналу, ремесляні
майстерні, ферми із садом, конюшні та тваринницькі підсобні господарства розташовують
ближче до господарської. Кінна, санна прогулянки, догляд за домашніми тваринами, польові
роботи, відпочинок на сіні й т. ін. забезпечать різні види атрактивного відпочинку для
рекреантів, які почуватимуться як члени сільської родини, маючи при цьому високі
комфортні умови.
Характерною ознакою функціонально-розпланувальної організації рекреаційного
селища є насиченість території ландшафтно-рекреаційними елементами та високий рівень
дизайну відпочинкового середовища – збагачення його малими архітектурними формами,
штучним обводненням, елементами благоустрою тощо. За наявності певних умов тут
організовують кінні школи, звіринці, рибні господарства й т. ін.
Об’єднуючим компонентом усіх функціональних зон рекреаційного селища є система
пішохідних і транспортних комунікацій – мережа прогулянкових алей, стежок, автомобільних
доріг із організованими паркувальними майданчиками для машин, велосипедів,
квадроциклів тощо. В основі функціональної організації усіх просторів лежить моделювання
процесів життєдіяльності людини та суспільства.
Архітектурно-просторова організація рекреаційного селища підпорядковується
розпланувальній організації традиційного села (містечка) й вирішується в контексті
сформованого архітектурно-ландшафтного середовища.
Архітектурно-художнє та конструктивне вирішення забудови рекреаційних селищ
базується на різних принципах – від використання сучасних форм і матеріалів – до
традиційних модернізованих чи пристосованих під рекреаційну функцію будівель і споруд.
Розглядають чотири архітектурно-композиційні типи рекреаційного селища:
 використання історично сформованого житлового фонду сільських поселень із
пристосуванням його під об’єкти рекреації. При цьому можливі варіанти: ревалоризація
депресивних історичних сільських поселень або реконструкція та модернізація житлових
і господарських будівель у залюднених селах із пристосуванням їх під рекреаційну
функцію (село Цуоц, Швейцарія). Такий прийом дозволяє сформувати неповторні