Page 97 - 6093

РОЗДІЛ V ТУРИСТИЧНІ КОМПЛЕКСИ 97

випадковий характер, що зумовлює недоцільне територіальне розростання селища,
перевантаження існуючої інфраструктури, збільшення радіуса обслуговування, призводить
до хаосу в забудові, не говорячи уже про естетичний вигляд і невідповідність нормам
проектування такого типу споруд.
Тому при проектуванні подібних рекреаційних утворень важливо враховувати
відповідні вимоги до їх архітектурно-розпланувального рішення.

5.6.2 Архітектурно-просторова композиція рекреаційного селища
У світовій містобудівельній практиці проектування та будівництво рекреаційних селищ
стало поширеною формою матеріально-просторової організації рекреаційної діяльності.
Перші рекреаційні селища виникали стихійно на основі існуючих сільських поселень,
розташованих у традиційних зонах курортної рекреації, а також у місцевостях зі
сприятливими природними умовами (поблизу природних водойм, великих лісових масивів,
лікувально-оздоровчих ресурсів тощо). Досвід розвинених країн Західної Європи показав, що
грамотно сплановане та регламентоване будівництво в таких селищах перетворює їх у
маленькі гармонійні містечка з розвиненою інфраструктурою рекреаційного обслуговування.
Залежно від природних умов рекреаційні селища можуть мати яскраво виражену
спеціалізацію, провідну рекреаційну функцію – гірськолижне, приморське, бальнеологічне і
т. п. На сучасному етапі чітко простежується тенденція до формування поліфункціональних
рекреаційних селищ. Практика показала, що поліфункціональність рекреації має істотні
переваги – розширення контингенту відпочивальників, можливість цілорічної експлуатації
рекреаційних об’єктів, ефективніше використання природних ресурсів, залучення більшої
кількості населення для обслуговування туристичного бізнесу, як наслідок – підвищення
рентабельності рекреаційних селищ, їх економічного розвитку.
Другий тип рекреаційного селища це історичні хутори, невеликі села, пристосовані
під “друге житло” городян. Порівняно з новими, традиційні поселення мають деякі переваги.
Як правило, це давно утворені сельбищні території, що виникли у найбільш сприятливих для
життя людини умовах. Їх придатність для камерного відпочинку в єдності та гармонії з
природним середовищем, наявність народного житлового фонду з господарськими
будівлями, традиції старовини приваблюють міське населення. Відповідно, у деяких
європейських країнах (Польща, Чехія, Болгарія, Хорватія, Угорщина, Румунія тощо) широко
реалізовуються програми реконструкції і модернізації існуючих сільських поселень з метою
реорганізації їх і пристосування під рекреаційну функцію.
Ще один вид рекреаційного селища – дачні поселення – осередки “вторинного
житла” городян у приміських зонах великих міст. Вони можуть бути як новими селищами
дачного типу, так і складовою сформованих сільських населених пунктів, частина житлового
фонду яких пристосована під “друге житло” городян.
Сучасна містобудівельна практика розширила уявлення про рекреаційні селища. Під
рекреаційним селищем розуміють не тільки населений пункт, що забезпечує функції
розселення та обслуговування відпочивальників, але й невеликі малоповерхові
рекреаційні комплекси, сформовані об’єктами рекреаційного обслуговування у вигляді
котеджної забудови (капітальні споруди, літні будиночки сезонного призначення,
організоване рекреаційне середовище для збірно-розбірних та мобільних конструкцій – типу
наметового містечка чи трейлерного парку тощо).
Такий рекреаційний комплекс може формуватися:
 як самостійне рекреаційне новоутворення на вільних територіях;
 в структурі існуючих сільських поселень;
 на територіях, прилеглих до існуючого села.
Архітектурно-розпланувальна структура рекреаційного селища ґрунтується на
принципах єдності та взаємозв’язку різних його частин (елементів) і за принципом