Page 157 - 6093

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ 157

Пізнавальний туризм формується на великих територіях області, краю, цікавих
природних компонентів з метою комплексного ознайомлення з об’єктами архітектурної та
історико-культурної спадщини, визначними місцевостями, народними традиціями, явищами
етнографічного характеру й т. ін. Пізнавальний туризм безпосередньо пов'язаний із
туристичним краєзнавством. Це найбільш динамічний вид туризму, що переважно
здійснюється із залученням транспортних засобів за різними маршрутами (автобусні,
залізничні, судноплавні тощо).
Притулок, хижка, станція, бунгало, шалє – споруди для короткотривалого
відпочинку туристів під час піших чи велосипедних турів, з мінімальним комплексом послуг
(закрите приміщення для нічлігу, місце для самостійного приготування їжі, сушіння одягу й
туристичного обладнання); розташовуються у важкодоступних місцях на пішохідних або
веломаршрутах. Тип, сезонність експлуатації, час перебування групи та місткість таких
туристичних закладів визначаються складом приміщень і рівнем їх комфортності. Притулки
розраховані для 1-2 денного відпочинку туристичної групи кількістю 25-50 осіб, з
мінімальним складом санітарно-гігієнічних приміщень. Хижки – некапітальні споруди,
передбачені для ночівлі невеликої групи туристів (до 10 осіб).
Просторова організація – структурно-параметричне і просторово-часове
впорядкування та узгодження елементів і зв’язків простору, яке забезпечує ефективність
використання його потенціалу та розвитку містобудівних систем.
Просторовий потенціал – ресурсні характеристики векторів містобудівного простору,
які можуть бути використані для досягнення ефективності та гармонійного розвитку
містобудівних систем.
Просторова ситуація – зафіксований на певний момент часу стан елементів
багатовимірного простору.
Релаксація, від лат. “relaxatio” – розслаблення.
Рекреаційна (курортна) зона – територія зі сприятливими умовами для відпочинку,
лікування та туризму, наявною або передбаченою інфраструктурою, транспортними
комунікаціями тощо, де зосереджені екскурсійні, відпочинкові та курортно-лікувальні
об’єкти, розташовані окремі історичні поселення, курорти, регіональні ландшафтні парки,
пам’ятки природи, функціонують рекреаційні комплекси та центри туристичних послуг.
Рекреаційні та курортні зони можуть бути відокремленими, розміщеними за межами
міських і сільських поселень або бути функціональними зонами туристичних або курортних
міст і селищ, а також інших поселень (промислових, портових, сільськогосподарських), які
мають на своїй території санаторно-курортні та рекреаційні заклади.
Рекреаційне селище – архітектурно-просторове середовище організації відпочинку та
туризму; у одних випадках – архітектурно-містобудівний комплекс рекреаційного
призначення, що складається з малих споруд, об’єднаних єдиною архітектурно-просторовою
композицією; у інших випадках – історичне поселення з наявними етнографічними, історико-
культурними, унікальними природно-ландшафтними та ін. компонентами, пристосоване для
рекреаційної діяльності.
Рекреаційний район – територія, що охоплює значні рекреаційні агломерації:
рекреаційні ресурси – курортні зони та зони відпочинку, національні природні парки,
рекреаційні комплекси та центри, угрупування історичних поселень та історико-культурних
пам’яток, туристичні угіддя, туристичні траси і т. ін., що об’єднані ведучою функцією та
соціально-економічним розвитком; є основою структурно-розпланувальної одиниці
рекреаційного регіону.
Рекреаційний регіон – найбільший розпланувальний елемент у структурі
рекреаційних утворень; територія, що має яскраво виражену спільність клімату, орографії,
гідрографічної мережі, властиву їй історично складену систему розселення, наявність
визначних об’єктів історико-культурної та природно-ландшафтної спадщини. Межі