Page 11 - 6090

На рисунку 7 подано наочне зображення та проекції прямих особливого положення:
горизонтальної та горизонтально -проектуючої.
Слід також зауважити, що одну пряму можна задати різними способами.Так на рис. 8
подано наочне зображення прямої m, що задана відрізком АВ, і два креслення: на одному
пряма задана двома точками, а на другому точкою, кутом нахилу і азимутом падіння.

а б
Рисунок 8

Градуювання прямої лінії
При зображенні прямої і розв'язувані задач в проекціях з числовими відмітками зручно
мати на прямій відмітки, які являли б собою цілі числа, а не дрібні. Відмітки, що одержані за
допомогою нівелювання (або іншим способом) частіше мають вигляд дробу. Тому виникає
потреба визначення на прямій точок з цілими числовими відмітками, тобто точок які мають
різницю між висотами двох точок відрізка одиницю вимірювання. В плані (на
горизонтальній площині проекцій) віддаль між цими точками дорівнює інтервалові прямої.
Графічні дії по визначенню на прямій точок з цілими числовими відмітками, де
різниця двох сусідніх відміток дорівнює одиниці масштабу називають градуюванням
прямої лінії, (або графічні дії по визначенню інтервалу прямої називають градуюванням
прямої).
Градуювання виконують шляхом графічної інтерполяції відрізка прямої. Відомі такі
способи градуювання: 1) шляхом пропорційного поділу відрізка, 2) за допомогою палетки, 3)
побудовою допоміжних графіків та інші.
Градуювання прямої пропорційним поділом відрізка
Градуюємо відрізок А В, заданий на рис.9.
Градуювання виконуємо в такій послідовності.
1. Визначаємо різницю відміток точок А і В. У нашому прикладі h A- h B = 15.8 -9.3 =
6.5 м;
2. З точки А або з точки В відрізка (у нашому випадку з точки А) під довільним кутом
проводимо допоміжну пряму t.
3. Вибираємо одиницю градуювання - довільний, але вигідний відрізок, який будемо
відкладати на довільній допоміжній прямій 6.5 разів. Одиницю градуювання вибираємо
таким чином, щоб вона зручно ділилася на десять рівних частин.
При виборі допоміжної прямої та одиниці градуювання треба старатися, щоб кінцева
0
пряма перетинала проекцію заданої прямої під кутом близьким 90 . При такому положенні
кінцевої лінії насічки на заданій прямій проводяться найточніше.
4. Визначаємо цілу відмітку найближчу до точки А , в нашому прикладі це відмітка 10.
Визначаємо різницю відміток цієї точки і точки А. Вона дорівнює ∆h = 10.0 - 9.3 = 0.7 м.
5. Від точки А на допоміжній прямій відкладаємо 0.7 одиниці градуювання і
одержуємо точку , що відповідає майбутній відмітці 10.0 м на прямій АВ.
6. Далі на допоміжній прямій відкладаємо цілі одиниці градуювання. В нашому
прикладі п'ять цілих одиниць, бо точка В має відмітку 15.8 м. Точка N відповідає останній
цілій відмітці - 15.0 м. Від точки N відкладаємо 15.8 -15.0 = 0.8 одиниці градуювання.
Позначаємо цю точку - точка f.
7. Сумарна віддаль від точки А до точки f дорівнюватиме 6.5 одиниць градуювання.
10