Page 150 - Володимир Пахомов

на акцентуаційна норма є водночас найменш усталеною Тут дуже відчу-
тні впливи діалектів (для яких характерна строкатість наголосу) та інших
мов, особливо близько споріднених Є випадки де визначається нормати-
вним подвійний наголос: весняний – весняний ясний – ясний байдуже
– байдуже завжди – завжди Проте кількість випадків подвійного наго-
лошування в літературній мові дедалі скорочується йде тенденція до ви-
роблення сталих форм Навіть у наведених прикладах переважають такі
наголоси: весняний ясний байдуже завжди Можна сказати що в офі-
ційно-діловому мовленні, яке вимагає більшої уніфікації своїх норм слів
із подвійним наголосом майже немає Особливо часто порушується наго-
лос у кількох словах з великою частотністю вживання: новий близький
тонкий текстовий фаховий випадок ненависть середина одинад-
цять чотирнадцять В усному мовленні замість правильних наголосів у
дієсловах візьму кажу роблю ідемо йдете піде підемо підуть повер-
неться знайдеться було взяла несла принесла прийду і т п нерідко
чуємо інші наголоси під впливом південно-західних північних говорів та
в деяких випадках російської мови В українській і російській мовах є ряд
близьких звучанням і тотожних значенням слів що відрізняються наголо-
сом: живопис – живопись літопис – летопись рукопис – рукопись
машинопис – машинопись перепис – перепись верба – верба кишка –
кишка коромисло – коромысло приятель – приятель босий – босой
косий – косой кидати – кидать клеїти – клеить вчора – вчера Під
впливом російської мови іноді українські слова наголошуються, як росій-
ські
Іменники чоловічого та жіночого роду які мають у множині наголос
на закінченні в поєднанні з числівниками два (дві) обидва (обидві), три
чотири переносять наголос на основу: брат – брати шлях – шляхи
жінка – жінки книжка – книжки але два (три чотири) брати дві
(три чотири) жінки (книжки)

10.5 Морфологічні норми

Норми морфологічні регулюють вибір варіантів морфологічної фо-
рми слова і варіантів її поєднання з іншими словами За морфологічними
нормами української мови іменники чоловічого роду м’якої групи другої
відміни в родовому відмінку однини мають форми лікаря вівчаря царя;
іменники твердої й мішаної групи – командира маляра пісняра повіс-
тяра снігура газетяра
Називний відмінок множини характеризується закінченням -і для
іменників м’якої й мішаної груп лікарі вівчарі царі, піснярі, повістярі
снігурі газетярі та закінченням -и для іменників твердої групи коман-
дири маляри

133