Page 16 - 56

де: RR, SS, ll – відносні похибки виміру активного
опору зразка породи, його перетину і довжини.
5. Найбільша відносна похибка виміру теплопровідності
стаціонарним методом
QQSS(T 1+T 2)T 1+T 2, (1.8)
де: - QQ, SS, (T 1+T 2)(T 1+T 2) - відносні похибки
визначення кількості тепла, що виділяється, перетину
пластини і різниці температур.
Основна метрологічна похибка виміру теплопровідності
пов'язана з визначенням різниці температур.
Розрахунок максимальної відносної похибки виміру
фізичного параметра зразка необхідний для з'ясування
залежності загальної похибки від похибок, внесених
окремими вузлами приладу, а також для визначення
залежності розміру похибки приладу від різноманітних
характеристик зразка.
У практиці лабораторних досліджень для визначення
похибки вимірювальної апаратури, зазвичай, проводять
багатократні виміри еталонів. При числі повторних вимірів
більш 20 розподіл випадкових похибок повинен
підпорядковуватися нормальному закону. Значне відхилення
від нормального закону свідчить про наявність систематичних
похибок. За результатами вимірів можна оцінити середню
квадратичну похибку приладу

S t=  x ( i  ) x 2 /( n  ) 1 , (1.9)
де: x i - окреме значення еталона; x - середнє значення
еталона; n - число вимірів.
Для оцінки систематичних похибок визначення
фізичного параметра виконують також контрольні виміри на
інших приладах в інших лабораторіях (міжлабораторний
контроль). Обсяг контрольних вимірів повинен складати 1-
2%.
Для оцінки випадкової похибки визначення фізичного
параметра при вивченні колекції зразків виконують повторні
виміри зразків на тих же приладах в обсязі 5-10 % від

15