Page 54 - 5232

Результуючий ККД всього циклу перетворення енергії та передачі
електроенергії на постійному струмі визначається за формулою

       9 , 0 4 , 0  8 , 0  , 0  75 8 , 0  , 0 1728, (3.14)
У 1 2 3 4 5
де  – ККД котла;
1
 – ККД парової машини;
2
 – ККД електричного генератора постійного струму;
3
 – ККД лінії електропередачі постійного струму;
4
 – ККД механічного приводу.
5
Бачимо, що Х – хімічна енергія первинного палива в котлі
перетворюється в Т – теплову енергію, далі в паровій машині теплова енергія
перетворюється в М1 - механічну, далі відбувається обертання генератора –
динамо-машини постійного струму, і по лінії передачі електрична енергія
надходить до споживача Е2 для перетворення в механічну М2 у двигунах
постійного струму або для перетворення у світлову С у електричних лампочках.
Мета функціонування технічної системи залишається в основному тією ж
– виробництво і постачання механічної енергії до робочої машини, однак
додається можливість застосування електричного освітлення за рахунок
перетворення електричної енергії у світлову. Результуючий ККД при цьому
становить η Σ = 0,1728. Відстань від джерела механічної енергії до споживача не
перевищувало 5-10 км. З розвитком промисловості відсоток перетворення
електричної енергії в механічну зростає. Також збілдьшується обсяг виробленої
електричної енергії. Однак, успішно пройшовши другу стадію (рисунок 3.10)
[2] свого розвитку, системи генерації, передачі й споживання на постійному
струмі підійшли до третьої стадії – апогею.

Рисунок 3.10 – Стадії розвитку технічної системи

Що ж спричинило зменшення поширення систем постійного струму того
часу? Причина проста - технологічні обмеження внаслідок високих втрат
енергії (низька енергоефективність). Втрати в електричних мережах становили
понад 25 %. При цьому самі мережі працювали на низькій напрузі 500 В і мали
мідні провідники з великою площею поперечного перерізу. Витрата міді на

54