Page 27 - 5232

США, Великобританією та деякими країнами Південно-Східної Азії. Ключове
питання займає відношення до радіохімічної переробки відпрацьованого
ядерного палива з АЕС, у якому накопичене понад 1 тис. т плутонію. На
радіохімічних заводах відбувається видобування накопиченого в урані
плутонію. Сумарна потужність радіохімічних заводів у світі за станом на 2015
рік становить 5,5-7 тис. т на рік.
Оскільки нагромадження відпрацьованого паливау світі істотно
випереджає можливості радіохімічної переробки, то необхідним є його тривале
контрольоване зберігання. Тому поряд з модернізацією наявних і створенням
нових радіохімічних виробництв не менш важливим завданням є надійне
тривале зберігання всіх видів ядерного палива, за винятком того, яке
переробляється промислово. Безумовно, це збільшує ризик поширення ядерної
зброї у світі, особливо при поширенні технології замкнутого ядерного
паливного циклу з видобуванням плутонію.
Створення замкнутого ядерного паливного циклу диктується
необхідністю більш активної участі в міжнародному ринку обігу ядерного
відпрацьованого палива, що дозволить за допомогою передової технології
виробляти засоби, які необхідні галузі й країні.
Обсяг низькоактивних відходів, що утворилися в результаті видобутку
природного урану, у багато разів більший від обсягу низько- і
середньоактивних відходів АЕС, паливопереробних заводів, інших галузей
народного господарства. Більш логічно використати ці вже забруднені місця,
що вимагають контролю й обслуговування, ніж створювати нові ядерні
могильники. Можна використати й підземні порожнини, що утворилися в
результаті ядерних випробувань. Природно, не всі такі відпрацьовані родовища
й раніше організовані могильники підходять для завантаження радіоактивними
відходами. Однак багато таких місць є в Росії, Казахстані, Канаді, Африці й
Австралії, пристосовані природою для виникнення й збереження протягом
мільйонів років уранових руд і радіоактивних матеріалів.
Згідно із прогнозом, даним Міжнародним агентством з атомної енергії
МАГАТЕ (IAEA - International Atomic Energy Agency), за даними різних
міжнародних організацій, у тому числі даних “Глобального енергетичного
прогнозу”, підготовленого
Світовою енергетичною радою й Міжнародним інститутом прикладного
системного аналізу прогнозується три варіанти темпів розвитку світової
атомної енергетики до 2050 року: низький, середній (базовий) і високий, на
основі яких розраховані потреби в еквіваленті природного урану, що

дорівнюють відповідно 3 390, 5 394, і 7 577 тис. т.
Прогнозується, що до 2023 року будуть повністю вичерпані складські
запаси природного урану, а також низькозбагаченого й високозбагаченого
урану. У зв'язку із цим основним джерелом забезпечення ядерним паливом
повинне стати виробництво урану з первинних джерел.

27