Page 24 - 5232
P. 24

Росія  має  можливість  збільшити  свою  частку  в  поставках  газу  на
               європейський ринок, насамперед, за рахунок освоєння унікальних родовищ на
                                                                                      3
               півночі  Західного  Сибіру  (сумарні  запаси  36  100  млрд  м )  і  Штокмановского
                                                                                               3
               родовища  в  Баренцевому  морі  (розвідані  запаси  3  200  млрд  м ).  У  цей  час
               здійснюється  будівництво  північноєвропейського  газопроводу  з  Росії
               (м. Виборг)  у  Німеччину  по  дну  Балтійського  моря.  Передбачається  провести
                                                                                                  3
               дві нитки газопроводу із пропускною здатністю кожної по 27 млрд м .
                      На  частку  європейських  країн  за  прогнозом  Світового  енергетичного
               агентства  буде  припадати  до  20  %  зростання  світового  попиту  на  природний
               газ, що призведе до подальшого посилення їх залежності від імпорту, оскільки
               зростання  внутрішнього  попиту  буде  істотно  випереджати  збільшення
               видобутку в регіоні. Якщо для деяких країн використання газу зажадає більших
               інвестицій  у спорудження об'єктів  інфраструктури, то для Європи ці потреби
               будуть мінімальні, тому що в цьому регіоні є розвинена мережа магістральних
               газопроводів,  прокладених  з  Північної  Африки,  Росії  й  шельфів  північних
               морів.
                      Практично  в  кожній  європейській  країні  механізм  імпорту  газу
               формується  на  базі  національної  газової  компанії-монополіста  (Рургаз  у
               Німеччині, Газ де Франс у Франції, Снам в Італії, Укргазвидобування в Україні
               тощо).  Звичайно  ці  компанії  володіють  магістральними  газопроводами  й
               сховищами газу.  Поставки  природного  газу  в країни континентальної  Європи
               практично  повністю  здійснюються  на  базі  довготермінових  контрактів  (10-20
               років).  Раніше  такі  контракти  були  нерідко  “підкріплені”  міжурядовими
               угодами, а експортери газу, маючи такі контракти, могли планувати видобуток
               газу (а також інвестиції у видобуток) на довгий період.
                      У  даний  час  ціни  в  довготермінових  контрактах  на  поставки  газу  в
               Європу  індексуються  кожні  кілька  місяців  за  даними  за  попередні  місяці  з
               прив'язкою до так званого “енергетичного кошику” інших видів конкуруючих із
               природним  газом  паливно-енергетичних  ресурсів,  у  яку  входять  переважно
               нафтопродукти. Тому “твердість” довготермінових контрактів перебільшують і
               дуже  грубо  можна  сказати,  що  оптова  ціна  на  газ  із  деякою  затримкою
               відслідковує зміну цін на ринку нафти. За даними за 2009 рік ціна на оптовому
                                                                                       3
               європейському ринку становила приблизно 220 дол./1000 м .
                      Особливістю  азіатського  ринку  є  перевага  далекого  транспорту  газу  в
               зрідженому  виді  внаслідок  ізольованого  географічного  положення  основних
               споживачів  Японії  й  Південної  Кореї,  відсутність  розвинутої  мережі
               магістральних газопроводів. Імпорт газу в ці регіони здійснюється в основному

               із країн Близького Сходу.
                      Ядерне  паливо.  При  оцінці  забезпечення  ураном  світової  атомної
               енергетики  запаси  й  ресурси  урану,  які  використовуються  для  виробництва
               палива,  пропонується  розділити  на  дві  групи:  первинні  й  вторинні.  До
               первинних  відносяться  запаси  й  прогнозні  ресурси  в  надрах,  до  вторинних  –
               складські  запаси  природного  урану,  а  також  запаси  низькозбагаченого  урану,
               високозбагаченого          урану,      змішаного        ядерного       оксидного        палива,
               регенерованого урану, який отримується з відпрацьованого ядерного палива, а
               також урану з “хвостів” ізотопного збагачення.
                                                              24
   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29