Page 42 - 5007

зіставлення з іншими одноякісними предметами або явищами. Звичайно
порівняння проводять з відомими предметами, які виконують роль
еталонів певних властивостей або ознак. Такими еталонами можуть бути
норми, нормативи, планові показники, ціни, середні дані тощо. У практиці
економічного аналізу використовують різні види порівнянь. Найчастіше
застосовують порівняння з поточними і перспективними планами, з
фактичними показниками за минулий період, з показниками споріднених
підприємств, з найвищими показниками в галузі, з середніми показниками,
з показниками інших країн тощо. Порівняння може проводитись за
абсолютними, відносними і середніми величинами.
Табличний метод. Таблиці служать накопиченню, опрацюванню і
зберіганню цифрової інформації. Форму таблиць і їхній майбутній зміст
слід передбачати заздалегідь, тобто до початку аналізу. Вони повинні мати
не лише основну, а й додаткову для порівняння інформацію (планові і
середні показники, дані за минулі періоди), а також проміжні підсумки,
відхилення, відсотки. Від усіх інших методів, табличний, як правило,
відрізняється відносно нескладною будовою, компактністю і наочністю.
Для визначення впливу на техніко-економічні показники різних
факторів, які не можна врахувати за допомогою функціональних
залежностей, використовують статистичні методи, зокрема кореляційний
та регресійний аналізи. За допомогою цих методів можна визначати вплив
кліматичних умов, природно-географічних особливостей спорудження
траси трубопроводу, різних заходів технічного та технологічного
характеру. В результаті застосування цих методів можна, наприклад,
отримати коефіцієнти для корегування нормативних витрат на
спорудження траси магістрального трубопроводу у нормальних умовах
при прокладанні траси у різних природно-географічних зонах.

Кореляційно-регресійний аналіз

Використовуючи можливості програмного забезпечення Excel та
Mathcad, можна розраховувати (у т.ч. за допомогою вмонтованих функцій)
коефіцієнти парної кореляції між рядами динаміки, складеними із різних
показників, визначаючи таким чином кількісну міру зв’язку між цими
показниками (кореляційний аналіз).
Із курсу статистики відомо, що формула емпіричної оцінки
коефіцієнта парної кореляції має вигляд
n
 x ( i  x)( y i  y)

r   i 1
xy
n n
 x ( i  x) 2  y ( i  y) 2
 i 1  i 1 , (8.1)
y
x
де та - середні величини статистичних виборок обсягом n дискретно
y
x
заданих значень та (i=1,2,…,n) фактора впливу х та досліджуваного
i
i
показника у.
Для перевірки статистичної гіпотези про суттєву відмінність
коефіцієнта парної кореляції від нуля служить значення t-розпо-ділу
Стьюдента

41