Page 15 - 5

Магнітоферозондовий метод базується на використанні ферозондів в
якості первинних перетворювачів. Ферозонд за своєю суттю є магнітним

підсилювачем, зазвичай з розімкнутим магнітопроводом, в якому дія
зовнішнього постійного поля приводить до виникнення парних гармонік

е.р.с. Оскільки ферозонди наділені високою чутливістю, то вони дозволяють
виявляти поверхневі дефекти глибиною біля 0,1 мм і дефекти глибиною 0,1 –

0,5 мм, які залягають на глибині до 10 мм. Метод ферозондів дозволяє

створювати повністю автоматизовані установки, які мають досить високу

продуктивність. Недоліком цього методу є заважаючий контролю вплив

структурних неоднорідностей і механічних напружень об’єктів контролю.

Індукційний метод полягає у використанні в якості первинного

перетворювача котушки, яка рухається відносно намагніченого об’єкту

контролю. Е.р.с., яка індукується в котушці, несе інформацію про поля

розсіювання. Цей метод дещо простіший в технічній реалізації, ніж метод

ферозондовий, але його чутливість нижча.

Друга група магнітних методів НК базується на визначенні або

використанні таких магнітних властивостей об’єктів контролю, як

коерцитивна сила, залишкова індукція і магнітна проникність матеріалу

об’єкта контролю. Ця група методів широко використовується для контролю

структурно-механічних властивостей матеріалу виробу, які залежать від

хімічного складу, режимів механічної, термічної і інших видів обробки.

Магнітовідривний метод , який полягає на вимірюванні сили

притягання постійного магніту або осердя електромагніту до поверхні

феромагнітного виробу, використовується для вимірювання товщини

немагнітного покриття на феромагнітних виробах.

Метод магнітних шумів базується на зв’язку магнітних шумів

(стрибків Баркгаузена), які виникають при перемагнічуванні об’єктів

контролю, з механічними властивостями цих об’єктів, їх структурним

станом, наявністю в них механічних напружень і т.п.