Page 25 - 4992
P. 25

ЛЕКЦІЯ 6. Засоби дизайну архітектурного середовища

                   6.1.Композицiя
                   Формоутворення  архітектурного  середовища  ґрунтується  на  загальних
               принципах  і  методах  архітектурної  композиції.  Композиційні  засоби,  які
               традиційно       застосовують        архітектори,       містобудівники        і    дизайнери,
               поділяються  на  три  групи:  засоби,  які  допомагають  організувати  структуру
               художнього  твору  (кошти  виявлення  тектоніки);  засоби,  які  допомагають
               гармонізувати  форму  об'єкта  та  його  складових  (пропорціональність,
               масштабність);  кошти,  які  підсилюють  емоційну  виразність  твору  (колір,
               фактура).  Особливості  застосування  композиційних  коштів  у  сфері  дизайну
               архітектурного  середовища  пов'язані  зі  специфікою  проектних  завдань,  що
               вирішуються на різних рівнях її організації.
                   Всі середовищні об'єкти можна умовно розділити на:
                         просторові  (містобудівні,  архітектурні,  архітектурноландшафтні
                          комплекси);
                         об'ємні  (окремі  споруди,  малі  архітектурні  форми,  обладнання
                          інтер'єрів);
                         площинні  (поверхні,  що  обмежують  архітектурні  простори  і  грані

                          архітектурних обсягів).
                   Архітектор-дизайнер  повинен  вільно  володіти  засобами  створення
               площинний,  об'ємної  і  просторової  композиції.  Разом  з  тим,  архітектурна
               середу  формується  в  результаті  поєднання  і  взаємопроникнення  елементів
               різної  мірності.  Тому  основна  мета  архітектора-дизайнера  полягає  в
               узгодженні  різнохарактерних  елементів  навколишнього  середовища  в  межах
               загального художнього задуму.
                   Найбільш  дієвими  способами  досягнення  даної  мети  є  ієрархічне
               підпорядкування  елементів  архітектурного  середовища  залежно  від  їх  ролі  в
               композиції;  організація  композиційних  зв'язків  між  складовими  художнього
               твору;  установка  тематичних  та  ідеологічних  відносин  між  окремими
               об'єктами.
                   Залежно  від  сформованих  умов  будь-який  компонент  архітектурного
               середовища може виконувати роль домінанти, акценту або фонового елемента.
               Домінанта,  головний  елемент  композиції,  втілює  функціональне  і  емоційно-
               естетичний  зміст  архітектурного  середовища.  Акценти  своїм  розташуванням
               відзначають місця, які відіграють значну (але не головну) роль у композиції і
               посилюють  вплив  домінанти  на  глядача.  Фонові  елементи  створюють
               загальний настрій художнього твору.
                   Композиційні  осі  в  архітектурному  середовищі  створюють  умовні  лінії
               концентрації  уваги  глядача,  встановлюють  зв'язки  між  головними  і
               другорядними  елементами  твору  та  акцентують  напрямки  руху  людини  в
               архітектурному         просторі.      Композиційні         осі    можуть        збігатися      з
               функціональними зв'язками, що сформувалися в середовищі.
                   Досконала  архітектурно-дизайнерська  композиція  доносить  до  глядача
               певну  емоційну  та  естетичну  інформацію  за  допомогою  «ідей»  і  «тем».  Це



                                                              24
   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30