Page 27 - 4986

Сьогодні існує понад 100 індикаторів, що характерризу-
ють різні сторони та аспекти сталого розвитку і які поділяють
на чотири основні групи:
- соціальні;
- економічні;
- екологічні;
- інституційні.
Соціальних індикаторів визначено 41, об’єднаних у п’ять
агрегованих блоків: 1) боротьба з бідністю; 2) демографічна
динаміка; 3) сприяння освіті, підготовці кадрів та поінформо-
ваності суспільства; 4) захист здоров’я населення; 5) сприяння
стійкому розвитку поселень.
Економічних індикаторів виділено 23, об’єднаних в три
блоки: 1) економічний розвиток; 2) зміна характеру спожи-
вання; 3) фінансові ресурси і механізми. Вони характеризують
міжнародну кооперацію для прискорення сталого розвитку і
пов’язану з цим місцеву політику; зміну характеристик спо-
живання; фінансові ресурси і механізми; передачу екологічно
чистих технологій, співробітництво і створення потенціалу.
В екологічному розділі зосереджено 55 індикаторів, які
розбиті на п’ять підрозділів: 1) водні ресурси; 2) земельні ре-
сурси; 3) інші природні ресурси; 4) атмосфера; 5) відходи.
Група інституційних індикаторів характеризується з ура-
хуванням питань екології і розвитку плануванням та управлін-
ням для сталого розвитку; національними механізмами та
міжнародним співробітництвом для створення потенціалу в
країнах, що розвиваються; міжнародним інституціональним
порядком; міжнародними правовими механізмами; інформа-
цією для прийняття рішень; посиленням ролі основних груп
населення.
Система індикаторів зберігає структуру «тема-субтема»,
прийняту в 2001 р., відповідає практиці більшості країн і по-
легшує моніторинг національних стратегій сталого розвитку.
Виділення чотирьох «стовпів» – соціальних, економічних,
екологічних та інституційних – не є таким явним, що, на
думку експертів, підкреслює багатогранний характер сталого
розвитку і взаємозв’язок різних явищ. Тому, в системі по-
казників виділено 14 тем, кожна з яких включає підтеми:
26