Page 26 - 4986
P. 26

творчість) та природний (природні ресурси). Причому природ-
                            ній капітал виконує три функції:
                                  − забезпечення ресурсів для життєдіяльності людини;
                                  − адсорбція відходів життєдіяльності людини;
                                  − забезпечення збереження довкілля незалежно від жит-
                            тєдіяльності людини або взаємозалежно з нею.
                                  Основою концепції сталого розвитку є збереження капі-
                            талу,  як  створеного  людиною,  так  і  природного.  Проблема
                            традиційної економіки в тому, що вона у розрахунках та прак-
                            тиці робить акцент на збереженні тільки створеного людиною
                            капіталу, не враховуючи природного. Більше того, неокласич-
                            на  теорія  вважає,  що  створений  людиною  капітал  (у  формі
                            грошей,  ідей  та  технологій)  є  майже  ідеальним  замінником
                            природного  капіталу.  Для  сталого  розвитку  необхідно  збіль-
                            шувати  загальну  суму  (створеного  людиною  +  природного)
                            капіталу, коли частина природного може бути замінена ство-
                            реним людиною, якщо така взаємозамінність має місце.
                                  Така ситуація була визначена як «слабка стійкість», що є
                            слабкою  в  тому,  що  заснована  на припущенні  про  взаємоза-
                            мінність капіталів. На відміну від слабкої, «сильна стійкість»
                            вимагає збереження як створеного людиною, так і природного
                            капіталу окремо, засновуючись на положенні, що в більшості
                            виробничих  функцій  вони  не  взаємозамінюють,  а  взаємодо-
                            повнюють один одного.
                                  Індикатори сталого розвитку.  Контроль, моніторинг до-
                            сягнення  цілей  сталого  розвитку,  оцінка  ефективності  вико-
                            ристаних засобів та інструментів вимагають розроблення від-
                            повідних критеріїв і показників – індикаторів сталого розвит-
                            ку.  Комплекс  таких  індикаторів  відіграє  ключову  роль  в
                            діагностиці  стану  складної  системи  «природа  –  економіка  –
                            людина» і відкриває можливості корекції цього стану на осно-
                            ві розроблення відповідних програм.
                                  Завдання  розроблення  індикаторів  було  поставлене  у
                            1987  році  Міжнародною  комісією  з  довкілля  та  розвитку,  а
                            необхідність  у розроблені  індикаторів сталого розвитку була
                            відзначена в «Порядку денному на XXI століття», прийнятому
                            Конференцією ООН з навколишнього середовища й розвитку
                            (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.)
                                                           25
   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31