Page 54 - 4949

Діалектика – методологічний підхід, згідно з яким будь-
яке явище перебуває в процесі розвитку, змін.
Догмат – в середньовічній філософії означає головне
положення того чи іншого віровчення, яке приймається без
доказів, як безперечна істина.
Дхарма – багатозначний термін, який позначає буддійську
доктрину, буддійський закон та першоначала Всесвіту.
Екзистенція – категорія, яка означає внутрішнє буття
людини, унаслідок чого людина стає одиничною й
неповторною особистістю.
Емпіризм – метод пізнання, який заснований на
досвідному дослідженні.
Єресь – релігійна течія, опозиційна до офіційного
віровчення пануючої церкви.
Жень – центральна категорія конфуціанства, якою
означуються людяність, гуманність.
Закон – форма прояву необхідності у природі,
об’єктивний, сталий, повторюваний тип зв’язку між
процесами та явищами дійсності або всередині них.
Ідеалізм – філософський напрям, який при вирішенні
основного питання філософії стверджує, що дух, свідомість,
мислення, ідеальне є первинним, а буття, природа,
матеріальне – вторинним.
Індукція – форма висновку, за якої на підставі знання про
окреме робиться висновок про загальне.
Ірраціоналізм – філософський напрям, який обстоює
домінування нерозумного начала у пізнавальній діяльності.
Ісихазм – містична течія, що виникла у Візантії, етико-
аскетичне вчення про шляхи єднання людини та Бога через
очищення серця слізьми й зосередження свідомості на самій
собі.
Істина – якісна характеристика знання та мета пізнання,
що постає як еталон та ідеал пізнання, який спрямовує і якісно
зумовлює його.

53