Page 57 - 4949

Практика – філософська категорія, що використовується
для позначення матеріальної, чуттєво-предметної
цілеспрямованої діяльності людини, що має своїм змістом
освоєння природних, соціальних об’єктів.
Провіденціалізм – релігійно-філософське розуміння
причин суспільних подій як прояву волі Бога, а їх сенсу – як
наперед визначеного наміру Бога.
Психоаналіз – метод проникнення в несвідоме з метою
подолання патогенних конфліктів та душевного дискомфорту.
Пуруша – вище духовне начало, вища душа, частиною якої
є душа індивіда.
Раціоналізм – вчення в теорії пізнання, відповідно до
якого розум, думка визнаються найвищою цінністю і
джерелом знання; в широкому сенсі – філософський напрям,
який визнає розум основою пізнання та поведінки людей.
Релігія – форма суспільної свідомості, для якої характерне
подвоєння світу на земний та потойбічний, існує віра у бога
чи богів, а також інші надприродні сили.
Ренесанс – перехідний період від культури Середньовіччя
до культури Нового часу, основними рисами якого був
світський характер, гуманістичний світогляд та звернення до
культурної спадщини античності.
Рефлексія – термін для позначення такої риси людського
пізнання, як дослідження самого пізнавального акта,
діяльності самопізнання, що дає змогу розкрити специфіку
духовного світу людини, внаслідок цього людська свідомість
постає водночас і як самосвідомість.
Реформація – антикатолицький рух в Європі ХVI ст., що
поклав початок протестантизму.
Романтизм – культурний напрям кін. ХVIII-поч. ХІХ ст.,
представники якого утверджували ідеї безмежної свободи,
жагу удосконалення і оновлення, пафос особистої та
громадянської незалежності, увагу до внутрішнього світу
людини.

56