Page 50 - 4949

думку, до істотних помилок у теорії пізнання. Проте варто
бути наскільки можливо точним щодо неминучого недоліку
точності у визначенні, яке ми шукаємо.
Очевидно, що знання є класом, підлеглим істинній вірі:
будь-який приклад знання є прикладом істинної віри, але не
навпаки. Дуже легко навести приклади істинної віри, яка не є
знанням...
Є, загалом кажучи, три способи, які були запропоновані
для того, щоб упоратись із труднощами у визначенні
пізнання». Перший, найстаріший, полягає в підкресленні
поняття «самоочевидність». Другий полягає в усуненні
розрізнення між посилками та висновками і в утвердженні,
що пізнання полягає в когерентності всякого предмета віри.
Третій і найрадикальніший, полягає у повному вигнанні
поняття «пізнання» та в заміні його «вірою, що обіцяє успіх»,
де «успіх» може, ймовірно, трактуватися біологічно.
Ми, скоріш за все, дійшли висновку, що питання пізнання є
питанням ступеня очевидності. Вища ступінь очевидності
полягає у фактах сприйняття та в неспростуванні дуже
простих доводів».
(Філософія. Хрестоматія: Навч. посібник / За ред.
Дротянко Л. Г., Матюхіної О. А., Онопрієнка В. І. – К.: Вид-во
НАУ, 2009. – С. 154-155.).

Рекомендована література та першоджерела
для опрацювання теми

1. Богачов А. Герменевтичний підхід у філософії //
Філософська думка. – 2013. – № 5. – С. 41-50.
2. Будко В. В. Философия науки: Учеб. пособие. –
Харьков: Консум, 2005. – 268 с.
3. Добронравова І. С. Новітня західна філософія науки :
підруч. для студ. вищ. навч. закл. – К.: ПАРАПАН, 2008. –
214 с.

49