Page 45 - 4949
P. 45

7.  Опрацюйте  наведений  уривок  з  праці  М.  Бердяєва
                            «Досвід  есхатологічної  метафізики»  та  поясніть  як  автор
                            тлумачив:
                                а) проблему світобуття;
                                б) розуміння категорії часу.

                                  «Без  часу  немає  змін.  Але  час  не  є  формою,  в  яку
                            вкладається світовий процес і яка й повідомляє світу рух. Час
                            є тому, що є рух і новизна. Нерухомий та незмінний світ не
                            знав  би  часу...  Але  час,  який  несе  з  собою  життя,  має  й
                            смертоносне    жало,  воно  безжально  витісняє  те,  що  було,
                            воно  разом  дає  передчуття  життя  й  смерті.  Молодість  і
                            старість одночасно приносяться часом...
                                Те, що світ існує в часі, а не лише у просторі, означає, що
                            світ  не  завершений  у  своєму  творінні,  що  він  продовжує
                            творитися. Якби світотворіння було завершене, то новизна
                            не  була  б  можливою.  Не  існує  завершеної  й  замкненої
                            дійсності.  Не  існує  емпіричного  світу,  як  цілого.  Дійсність
                            може  для  нас  розширятися  та  звужуватися.  Визнання
                            суб'єктивності  часу  зовсім  не  призводить  до  статичного
                            розуміння  дійсності,  яке  обумовлене  часом.  Навпаки,  це
                            значить, що час залежить від екзистенціального досвіду та
                            що є час, що залежить від об’єктивації, яка відбувається в
                            подіях самого існування. Для суб'єкта, як існуючого, є різний
                            час,  що  визначається  його  станом,  його  спрямованістю.
                            Наше  існування  занурене  не  тільки  в  дійсність,  яка
                            реалізується  в  формах  об'єктивності,  але  й  у  дійсність
                            потенційну,  більш  глибоку  та  широку...  У  занепалому  часі
                            минає  життя  природи  й  життя  історичне.  Але  все,  що
                            відбувається  в  часі,  який  розпався  на  минуле,  теперішнє  й
                            майбутнє,  тобто  в  часі  хворому,  є  лише  проекція  назовні
                            того, що здійснюється в глибинах. Справжня творча новизна
                            здійснюється в екзистенціальному часі, тобто по вертикалі,
                            а не по горизонталі».




                                                           44
   40   41   42   43   44   45   46   47   48   49   50