Page 89 - 4948
P. 89

Східної.  Австралії  і  Тасманії  в  кайнозойський  час  була
                            охоплена     процесами     вулканізму,    у   результаті    чого
                            сформувалася серія базальтових плато, що прослідковуються
                            у  вигляді  поясу  від  Квінсленда  до  Тасманії.  У  складі
                            вулканічних товщ, крім базальтів, присутні лужні породи. У
                            післякрейдовий час на континенті йшов інтенсивний розвиток
                            кори  вивітрювання,  часто  латеритного  типу.  Відбувалося
                            формування прибережно-морських пляжів.
                                  Корисні копалини
                                  В  Лакланській  системі  з  відкладами  середнього  девону
                            пов’язані  родовища  руд  олова,  вольфраму,  молібдену,
                            вісмуту, міді, свинцю і цинку.
                                  З  вулканогенними  породами  у  Новій  Англії  пов’язані
                            золото-мідні,    олов'яно-вольфрамові,  молібдено-вісмутові
                            жильні  родовища.  В  межах  Боуенського  та  Сіднейського
                            прогинів  є  кам’яне  вугілля.  З  корою  вивітрювання  пов'язані
                            родовища  бокситів,  нікелевих  силікатних  і  уранових  руд.  У
                            відкладах  пляжів  розвинуті  родовища  важких  пісків,
                            збагачених цирконом, монацитом, ільменітом, рутилом.

                                 Аппалацько-Уачітська гірськоскладчаста область
                                  До  герцинської  епохи  складчастості  відносяться
                            Південні     Аппалачі,    Уошито      і   їх   південно-західне
                            продовження,  а  також  Іннуїтська  складчаста  система,  яка
                            займає північну частину Канадського Арктичного архіпелагу.
                                  Геологічна будова
                                  В    Іннуїтській    складчастій  системі  розрізняють  три
                            зони:  зовнішню  (мілководні,  переважно  карбонатні  осади
                            кембрію — нижнього девону, що змінюються в середньому-
                            пізньому девоні уламковими утвореннями  моласового  типу),
                            центральну  (крупноуламкові  рифтогенні  відклади  низів
                            кембрію,  глибоководні    глинисто-кременисті  осади  кембрію
                            —  низів  девону,  що  перекриваються  верхньоордовицько-
                            середньодевонським                   флішем),           північну
                            (досередньоордовицькі  офіоліти  і  верхньопротерозойські
                            гнейси,  неузгоджено  перекриті  середньоордовицько  -
                            верхньосилурійськими осадами і вулканітами). На центральну
                            і  північну  зони  з  різким  неузгодженням  накладена  велика
                            западина  (басейн)  Свердруп,  виконана  потужною  (до  12  км)
                            товщею        відкладів      (від      кам'яновугільних       до
                            верхньокрейдових). Уламкові породи нижньої частини розрізу
                            змінюються евапоритами верхнього карбону — пермі, з якими
                            пов'язані  чисельні  соляні  діапіри.  Мезозой  представлений


                                                           88
   84   85   86   87   88   89   90   91   92   93   94