Page 100 - 4948

Осадовий чохол плити має різну товщину і різний
стратиграфічний діапазон. Загальна його товщина досягає 12
км. Представлений теригенними та карбонатними морськими
утвореннями мезозою та кайнозою. Антропогенові відклади
представлені теригенними алювіальними, еоловими
різновидами товщиною до 100 м.
Фундамент платформи складається із окремих крупних
блоків (геоблоків), які створили мозаїчну будову цоколя
регіону. Об’єднання цих різновікових геоблоків пройшло в
кінці палеозою, а тому платформа відноситься до
епігерцинських.
У будові чохла плити виділяється ряд великих піднять і
западин – Центральнотуркменська і Кизилкумська
антеклізи, Центральноаральська, Мангишлацька,
Центральноустюртська зони піднять, Середньокаспійське
і Бузачинське склепіння, Північно- і Мангишлацько-
Устюртську, Мургабську і Сирдар’їнську синеклізи, а також
Передкопетдагзький передовий прогин (рис. 7.3).

І – Центральнотуркменська (Карабогаз-Каракумська) антекліза, ІІ -
Кизилкумська антекліза; 1 – Мангишлацька зона піднять, 2 –
Бузачинське склепіння, 3 – Середньокаспійське склепіння, 4 –
Карабогазьке склепіння, 5 – Каракумське склепіння, 6 –
Центральноустюртська зона піднять, 7 – Центральноаральська зона
піднять, 8 – Північноустюртська синекліза, 9 – Мангишлацько-
Устюртська синекліза, 10 – Сирдар’їнська синекліза, 11 –
Амудар’їнська синекліза
Рисунок 7.4 – Тектонічна схема Туранської плити

Історія геологічного розвитку
Формування Туранської плити пройшло одночасно з
утворенням Скіфської плити. Закриття Палеотетісу привело
до виникнення системи острівних дуг і

99