Page 102 - 4948

моласових і вугленосних червоноколірних утворень, місцями
вулканогенних, які на епігерцинській платформі охоплюють
вестфальський і єтефанський яруси середнього і верхнього
карбону (силезій) і нижньої пермі (ротлігендес). Шари цих
порід сильно метаморфізовані та значно порушені
розривними дислокаціями. Місцями відклади утворюють
покриви, місцями виповнюють грабенові западини, де
товщина їх різко збільшується до 4—8 км, інколи більше.
Характерною рисою зазначеної еліґерцинської
платформи, є висока рухомість, що зумовило її мозаїчну
будову. Під впливом тектонічних напружень альпійського
циклу ця платформа, починаючи з мезозою, була розбита
системою розломів на кілька великих глиб, які зазнали
значних вертикальних переміщень. Розломи мають переважно
два напрямки: субширотний — західно-північно-західний
(герцинський) і субмеридіональний — північно-північно-
східний (рейнський) і порушують не тільки фундамент, а й
платформовий чохол.
У будові платформового покриву виділяють великі
геоструктурні елементи першого порядку. Синеклізи і
западини розділяють окремі підвищені масиви палеозойських
і більш давніх порід, частково горстовоґо походження, які
виступають на поверхню. До великих піднять складчастого
фундаменту належать серединні масиви Вогези, Шварцвальд,
Брабантський, Арденський, Гарц, Рейнський, Чеський
(Богемський) включно з Судетами і Сілезькими горами,
Свєнтокшиські гори, гори Добруджа та ін.; до великих запа-
дин — синеклізи Північноєвропейська, Паризько-
Гемпширська і Аквітансько-Біскайська (рис. 7.5).
У будові платформи значне місце займають грабени
субмеридіонального, рейнського, напрямку (Рейнський,
Ронськнй і Лиманський). З Альпійським складчастим поясом
платформа з’єднюється передовими прогинами.
Друга молода, епігерцинська, платформа— Мізійська—
знаходиться між Балканами і Карпатами і являє собою
продовження Скіфської плити. Виступ палеозойського
фундаменту останньої прослідковується в Добруджі (рис. 7.6).

101