Page 97 - 4918

ін.), показують оптимальні сектори обзору збережених

пам’яток.

Під час дослідження вивчають первісне оточення споруди-

пам’ятки і подальший розвиток забудови. Визначають, як можна

забезпечити його сприйняття, вводять обмеження на

розташування та висоту споруд нової забудови.

Еволюцію стародавніх споруд досліджують за допомогою

архівних матеріалів. У спорудах, які неодноразово

реконструювались, намагаються відновити первісний образ.

Історичні забудови поділяють:

- пам’ятки державного та місцевого значення;

- споруди історичної або архітектурної цінності,

запропоновані для охорони;

- споруди, цінні як етнографічні зразки історичної

забудови;

- елементи містобудівного середовища, фасади яких
надають кварталу індивідуальності.

Одночасно виділяють рядову забудову та малоцінні споруди.

Їх кардинальна реконструкція і навіть знос не суперечать

цілісності сприйняття ансамблю вулиць та площ.

Досліджують частини споруд, інтер’єри, встановлюють

наявність цінних елементів. Поверхові плани різних періодів

зіставляють з інвентарними. Результати досліджень відображають

у вигляді картограми історико-архітектурної цінності

забудови та пояснювальної записки.

Дослідження ситуації суміщають із отриманням інформації

про споруди. На ситуаційній схемі (рис. 3.2.1) умовними

позначеннями вказують житлову та нежитлову забудову,

нумерацію споруд, поверховість, матеріал стін.

96