Page 89 - 4918

3.1 ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ УТВОРЕНИХ СЕЛЬБИЩНИХ

ТЕРИТОРІЙ

Сельбищна територія – ділянки житлових будинків,

громадських установ, будинків і споруд, у тому числі навчальних,

проектних, науково-дослідних та інших інститутів без дослідних

виробництв, внутрішньосельбищна вулично-дорожня і

транспортна мережа, а також площі, парки, сади, сквери,

бульвари, інші об'єкти зеленого будівництва й місця загального

користування.

За традицією планувальні рішення реконструкції територій

розробляють на базі структурних планів, концепцій і цільових

програм розвитку визначеного району або його частини. Вихідні

положення, які визначають загальноміські вимоги до територій і

забудови, закладені в документи стратегічного планування –

генеральні плани розвитку міст.

Проекти планування локальних територій є зв’язними

ланками – мостиком між містобудівним та об’ємним
проектуванням. На цьому рівні створюється концепція

реконструкції мікрорайону, одного чи декількох кварталів.

Простір, що підлягає реконструкції, організовують для

досягнення двох цілей. По-перше, вдихнути у забудову, що

склалась, нове життя, наповнити її сучасним змістом. Тим самим

врятувати від відмирання та руйнування, вторгнення

транспортних потоків і чужорідних споруд, органічно не

пов’язаних зі старою забудовою. По-друге, скоординувати зміни

просторової системи, викликані в першу чергу загальноміськими

потребами розвитку, із соціальними інтересами населення. Вони

різноманітні і нерідко суперечливі. Так, одні готові миритися з

88