Page 15 - 4918

було доповнено у 1994 р.

Сьогодні Україна є учасником вищевказаної конвенції та у

своїй пам'ятко-охоронній та реставраційній діяльності керується її

принципами й критеріями. У рамках положень конвенції існують

основні напрями реставрації, які застосовуються у вітчизняній

практиці.

Сучасна теорія архітектурної реставрації з урахуванням

історико-культурної значущості пам'ятки, її технічного стану, ролі

в навколишньому середовищі, можливості утилітарного

використання допускає застосування таких видів охоронно-

реставраційних робіт і методів реставрації, як консервація,

реставраційний ремонт, реставрація, реставраційна

реконструкція, пристосування пам'ятки тощо.

Основною метою проведення будь-яких робіт на пам'ятці

архітектури є продовження її життя як споруди. Найбільш

безпосередньо це завдання зводиться до консервації, тобто до

сукупності заходів, спрямованих на захист або укріплення

споруди у її існуючому вигляді.
Консервація одностайно визнається основним видом робіт,

які повинні виконуватися на пам'ятці. Консервації, як правило,

підлягають пам'ятки, які становлять особливу історико-культурну

цінність та дуже зруйновані (Софіївський собор у Києві, руїни

Успенського собору в Галичі, споруди Києво-Печерської лаври)

(рис. 1.2.1).

Реставраційний ремонт призначений для підтримання

будівлі у належному стані за умови урахування історико-

культурної цінності об'єкта. Здійснюється шляхом періодичного

проведення робіт з його підтримання звичайними будівельними

методами під обов'язковим наглядом архітектора-реставратора.

14