Page 17 - 4918

Масові руйнування пам'яток архітектури, спричинені Другою

світовою війною, як і ряд інших визначальних явищ у житті та

культурі європейських народів за останні роки, викликали

необхідність розширення теоретичних основ реставраційної

методики, зокрема й реставрації. Реставрація (у перекладі на

українську мову означає ―відновлення‖), передбачає внесення в

споруду тих або інших змін, які викликані усвідомленням її

особливого значення як пам'ятки. Реставрація завжди є

порушенням існуючого стану пам'ятки, а отже, найбільшу цінність

пам'ятка архітектури має в момент перед початком реставрації,

оскільки усі її автентичні особливості ще існують. Реставрація

неминуче усуне будь-яку з них та додасть щось нове, яке, можливо,

допоможе зрозуміти те, що збереглося, але не є частиною пам'ятки,

а лише її реставраційним доповненням (рис. 1.2.2).

Мета реставрації – забезпечити збереження автентичної

матеріальної структури пам'ятки як носія історичної, наукової,

архітектурно-художньої інформації і привести її форму у

відповідність з історико-культурним змістом, тобто зміст
реставрації зводиться до зміцнення пам'ятки та виявлення її

історико-культурної значущості.

Реставрація буває фрагментарною та цілісною. Метод

фрагментарної реставрації є розширеним варіантом консервації,

бо ставить за мету збереження справжньої матеріальної структури

пам'ятки, хоч і допускає розкриття та обмежені відновлення.

Цілісна реставрація орієнтована на відновлення

композиційно завершеної архітектурної системи. Метод цілісної

реставрації базується на глибоких аналітичних дослідженнях

існуючого стану об'єкта, вивченні історичних джерел і аналогів,

які дозволяють науково обґрунтувати відтворення і реконструкцію

16