Page 106 - 4913

У банківській практиці розрізняють два види кредитних ліній: відновлювальну
(револьверну) та не відновлювальну.
У разі відкриття не відновлювальної кредитної лінії ліміт кредитування
запроваджують у вигляді ліміту видачі, тобто банк бере на себе зобов'язання надати
позику в певному розмірі. Після надання банком кредиту у встановленому розмірі та
його погашення позичальником відносини між банком і позичальником припиняються.
При відкритті відновлювальної (револьверної) кредитної лінії ліміт
кредитування визначають у вигляді ліміту заборгованості з позики. Це дає змогу
підприємству-позичальнику отримати позику в межах установленого ліміту, погасити
всю її суму (або частину суми) й автоматично отримати повторно кредит у межах
терміну дії кредитної лінії. Відновлювальна кредитна лінія є більш гнучкою формою
кредитування і нерідко надають без спеціального забезпечення. Кредитна лінія може
бути як короткостроковою з періодом дії, що, як правило, не перевищує 180 днів, так і
довгостроковою із терміном дії 3-5 років.
Залежно від характеру зобов'язань банку розрізняють підтверджену та
обов'язкову кредитні лінії.
Підтверджена кредитна лінія передбачає домовленість про намір банку
кредитувати. Вона не є офіційним зобов'язанням банку. Банк зобов'язують надати
позику згідно із заявкою клієнта лише у невідкладному випадку, тому клієнт мало
зацікавлений у такій кредитній лінії і використовує її лише як гарантію за позикою, яку
надає інший кредитор. Відсоткова ставка за такою кредитною лінією може заздалегідь
не визначатися. Такі зобов'язання не враховуються навіть за балансом.
Обов'язкова кредитна лінія являє собою контактне зобов'язання, згідно з яким
банк зобов'язують у письмовій формі кредитувати клієнта на його прохання згідно з
термінами та умовами, передбаченими кредитною угодою. Отже, банк може відмовити
у кредитуванні лише у разі виявлення реального погіршення фінансового стану клієнта
або порушення ним умов кредитної угоди.
У сучасних умовах комерційні банки переважно використовують метод
індивідуального підходу до клієнта при видачі кожної окремої позики, а метод
відкриття кредитної лінії практикують у відносинах із позичальниками, які мають
високий кредитний рейтинг.
Метод кредитування, до якого входять організаційні й технічні умови
кредитування, обумовлює форму позикового рахунка. Форма позикового рахунка
визначає режим функціонування рахунка, тобто порядок документального оформлення
операцій щодо видачі та погашення кредиту і їх відображення в облікових регістрах.
Для проведення операцій із кредитування банк може відкрити позичальникам такі
позикові рахунки: простий (окремий) позиковий рахунок, спеціальний позиковий
рахунок і поточний рахунок із правом на овердрафт.
Простий позиковий рахунок використовують в банківській практиці для
відображення кредитних операцій як при видачі разової позики на цільову потребу, так
і при наданні позик траншами в межах кредитної лінії. Кожна позика може бути видана
лише за наявності документа з дозволом на її видачу. Погашення позики здійснюють з
поточного рахунка позичальника за його власні кошти. Клієнту може бути відкрито
декілька простих позикових рахунків. Це залежить від числа видів кредитів, які він
отримує в банку.
Спеціальний позиковий рахунок застосовують, коли позичальник відчуває
постійну або сезонну потребу в позичанні коштів. Рахунок відкривають на весь період
кредитування на підставі дозвільного документа, але для виконання операції з видачі
позики спеціальний документ не потрібен.
Операції з видачі кредиту здійснюються шляхом оплати грошово-розрахункових
документів (оплата сировини і матеріалів, робочої сили, платежів до бюджету і т. ін.)

106