Page 27 - 4906

2 ТЕХНІЧНЕ КРЕСЛЕННЯ

При вирішенні практичних інженерних задач доводиться мати справу зі складними
геометричними образами. Для їх графічного зображення буває недостатньо методів
нарисної геометрії. Цю проблему вирішують вже методами другої частини інженерної
графіки – технічним кресленням.

2.1 Проекційне креслення

Як відомо, в нарисній геометрії. використовують три напрямки взаємно
перпендикулярних проекціюючих променів, які посилають на об’єкт, – прямо спереду,
зверху і зліва. Для більш повного зображення об’єктів в технічному кресленні
використовують додаткові напрямки – знизу, справа і ззаду.
Правила зображення виробів на кресленику визначає стандарт ГОСТ 2.305:2008
ЕСКД – «Зображення — види, розрізи, перерізи.».

Види

Для побудови зображень виріб подумки розташовують між спостерігачем та
відповідною площиною проекцій. За основні площини проекцій приймають шість граней
куба, на які і проеціюється об’єкт. Зображення його на відповідних площинах мають свою
назву: 1 – головний вид; 2 – вид зверху; 3 – вид зліва; 4 – вид справа; 5 – вид знизу; 6 – вид
ззаду (рис. 2.1). Одержані зображення знаходяться в проекційному зв’язку, а їх взаємне
розміщення приймаєть за стандартне і називають їх основними видами.

Рисунок .2.1 – Стандартне розміщення зображень на кресленику

Вид – зображення видимої частини предмету, який обернений до спостерігача.
При стандартному розміщені основних видів по відношенню до головного їх не
оформляють ніякими підписами. Якщо якийсь з видів не знаходиться в безпосередньому
проекційному зв’язку з головним видом, то його слід позначити: показати стрілкою
напрямок проеціювання, над стрілкою і над отриманим видом надписати одну і ту ж
прописну букву. Якщо відсутнє зображення, на якому можна показати напрям погляду,
назву виду пишуть.
Перед зображенням виробу його орієнтують так, щоб головне зображення
(головний вид) давало найбільш повну уяву про його форму і розміри. На головному виді
наносять, як правило, максимальну кількість розмірів.

26