Page 20 - 4901
P. 20

3 УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

              3.1 Загальні вимоги та критерії оцінювання
              Практичну роботу виконують дистанційно і для її виконання необхідно написати есе, в якому
       слід обґрунтувати своє бачення щодо проблем управління підприємством. Вибір теми для написання есе
       визначають  за  останньою  цифрою  номера  залікової  книжки  студента.  На  титульному  аркуші
       обов’язково зазначити номер залікової книжки.
              Написану  практичну  роботу  надсилають  викладачеві  електронною  поштою  не  пізніше
       зазначеного  терміну  для  перевірки.  При  незадовільному  виконанні  роботи  студенту  її  повертають  із
       зауваженнями  для  подальшого  їх  опрацювання.  При  задовільному  виконанні  практичної  роботи  її
       оцінюють за поданими нижче критеріями.
              Критерії оцінювання практичної роботи
              Практичне заняття загалом оцінюється у 8 балів. Для позитивної оцінки необхідно написати есе з
       обраної теми. Зміст та вимоги до якості есе подано у темі 1 на с. 5.

              3.2 Мета практичної роботи
              Метою  практичної  роботи  є  вивчення  основ  управління  підприємством,  усвідомлення  ролі
       управління у діяльності підприємства,  засвоєння основних принципів,  функцій та методів управління,
       можливостей  використання  найпоширеніших  організаційних  структур  управління.  Після  засвоєння
       теми студент повинен вміти виокремлювати основні принципи, функції та методи управління, розуміти
       їх  визначальну роль  у діяльності підприємства, визначати економічність та ефективність  управління
       підприємством.

              3.3 Основні теоретичні відомості
              Управління є загальною функціональною властивістю світу, органічної і неорганічної природи,
       свідомих та стихійних сил. Це цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у
       зв’язку із зміною обставин.
              Управління  –  це  функція  організованих  систем,  яка  забезпечує  збереження  їх  структури,
       підтримку  режиму  функціонування  і  досягнення  цілей.  Необхідність  управління  виникла  у  зв’язку  з
       поділом праці в процесі суспільного розвитку і відокремленням управлінської праці від виконавчої.
              Управління  підприємством  –  це  цілеспрямована  діяльність,  що  має  за  мету  вплив  на
       організаційну систему, якою є підприємство, для досягнення його цілей.
              Керуюча  підсистема  (суб’єкт  управління)  –  це  людина  або  група  людей,  які  здійснюють
       управлінський вплив на керовану підсистему за допомогою певних засобів.
              Керована  підсистема  (об’єкт  управління)  підприємства  є  поєднанням  соціального  (люди),
       технічного  (сировина,  матеріали,  обладнання,  технологія,  інформація  тощо)  і  ресурсного  елементів
       процесу виробництва.
              Принципи  управління  означають  основні  концептуальні  положення,  що  покладені  в  основу
       управління підприємством. Розробником принципів управління був французький вчений Анрі Файоль,
       який  сформулював  14  основних  принципів  управління.  Надалі  їх  розвивали,  але  основні  з  них
       покладено в основу управління і сьогодні. Ними є:
              - принцип економічності – досягнення максимальних результатів за мінімальних витрат;
              - принцип одноосібності керівництва – будь-яку ланку підприємства очолює керівник, який несе
       відповідальність за результати її функціонування;
              - принцип матеріальної зацікавленості – праця має бути матеріально вмотивована;
              -  принцип розподілу праці  – певні люди  у силу своїх знань, умінь, таланту спеціалізуються на
       виконанні окремих функцій, операцій тощо.
              Для вирішення завдання забезпечення ефективного управління підприємством в умовах розвитку
       ринкової економіки, окрім згаданих принципів, управління підприємством має відповідати ще й таким
       загальним і специфічним принципам:
              -  принцип  сталого  розвитку.  Загалом  сталий  розвиток  визначається  як  процес  гармонізації
       продуктивних  сил,  забезпечення  задоволення  необхідних  потреб  усіх  членів  суспільства  за  умови
       збереження  й  поетапного  відтворення  цілісності  навколишнього  природного  середовища,  створення
       можливостей  для  рівноваги  між  наявним  потенціалом  і  вимогами  людей  усіх  поколінь.  Тобто

                                                                                                                19
   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25