Page 12 - 4898

Для сучасного стану освіти в галузі навколишнього середовища
характерні ряд суперечностей.
Перша суперечність – це суперечність між рівнем економічного
розвитку та темпами деградації природного середовища.
Друга суперечність – між фрагментарністю екологічної освіти
(існування численних екологічних курсів, екологізації освіти) і відсутністю
єдиної цілісної
системи освіти в галузі навколишнього середовища для ВНЗ.
Третя суперечність – між загальним визнанням значущості освіти в
галузі навколишнього середовища та слабким комплексним навчально-
методичним забезпеченням екологічної освіти.
Третій напрямок розвитку освіти в галузі навколишнього середовища у
ВНЗ пов'язаний з підготовкою спеціалістів-екологів. Спеціалісти третього
напрямку екологічної освіти мають володіти широким спектром екологічних
знань, вмінь, навичок не тільки технічного профілю, але й гуманітарного в
таких галузях знань, як економіка, право, політика та ін.
Цей напрямок екологічної освіти у ВНЗ з'явився і почав розвиватися
недавно, з появою окремих спеціальностей: «Екологія»,
«Природокористування», «Біоекологія», «Геоекологія», «Агроекологія,
«Інженерний захист навколишнього середовища» та ін [2].

1.4 Шляхи та перспективи розвитку екологічної освіти в системі
ВНЗ

У системі ВНЗ існують напрямки, що сприяють формуванню у
студентів університетів екологічного світорозуміння, а саме:
Загально теоретичний (світоглядний) напрям, за яким майбутній
спеціаліст отримує філософський фундамент своєї професійної діяльності.
Професійний (інженерно-технічний) напрям, за яким майбутній
спеціаліст народного господарства набуває екологічного професіоналізму.
Цей напрямок знайомить студентів з арсеналом методів прикладної
екології.
Екологічна освіта у ВНЗ має здійснюватись у тісному зв'язку з
фізичною, хімічною, інженерно-технічною, економічною, юридичною та
гуманітарною освітою у процесі вивчення всіх природничих та спеціальних
дисциплін.
Екологічна освіта у системі вищої школи впроваджується та
розвивається за такою схемою:
Базова екологічна освіта студентів, яка відбувається на основі
вивчення загальних гуманітарних та природничих дисциплін.
Самостійний курс з основ екології об'ємом до 32 годин в залежності
від профілю факультету (інституту).
Подальше формування екологічних знань при вивченні спеціальних
та прикладних дисциплін, а також прикладних екологічних практикумів.

12