Page 15 - 4882

аргументацією. Це слід робити з огляду на те, що на початку
заняття студенти уважніші й сконцентрованіші. Викладач
нагадує студентам мету і завдання заняття, визначає форми
роботи на занятті, час на проведення окремих видів роботи,
тобто надає заняттю конструктивно прагматичного характеру,
зацікавлює аудиторію.
Після висвітлення теорії питання переходять до практич-
ного заняття. Зазвичай, з кожної теми лекційного курсу на
практичні заняття виносять індивідуалізовані теми комплекс-
ного характеру, які, з одного боку, дають змогу студенту шир-
ше застосувати здобуті знання, а з іншого - підготуватися до
самостійного виконання домашнього завдання.
Проте, індивідуалізуючи завдання, викладач має встано-
вити певний середній рівень, який би відповідав завданням
вищої школи і безперервно від заняття до заняття зростав.
При цьому студент повинен відчувати крок за кроком підви-
щення рівня своєї підготовки. Індивідуалізуючи завдання, не-
обхідно зберігати цілісність системи практичних занять, їх
взаємозв'язок і послідовність, розглядати їх як єдине ціле, під-
порядковане змісту лекцій. Кожне заняття має являти собою
тематично завершену ланку навчальної програми.
Важливе значення в процесі практичних робіт мають
індивідуальний підхід і продуктивне педагогічне спілкування.
Студенти повинні одержати можливість розкрити і виявити
свої здібності, свій потенціал. Тому під час розроблення зав-
дань і плану практичного заняття необхідно враховувати рі-
вень підготовки та інтереси кожного студента групи, виступа-
ючи в ролі консультанта, не пригнічувати самостійності та іні-
ціативи студентів.
У процесі підготовки і проведення практичного заняття
виділяють п'ять етапів.
На першому етапі викладач відповідає на запитання, які
виникли у студентів у процесі виконання їх індивідуальних
домашніх завдань. Студент протягом 5-7 хвилин характеризує
основні моменти. Це привчає студентів до чіткості і послі-
довності відповіді. Допущені помилки зразу ж виправляють.

13