Page 65 - 4872

23. Вкажіть варіант, у якому всі приголосні української мови є шиплячими:
а) [б], [п], [в], [м], [ф];
б) [м], [в], [н], [л], [р], [й];
в) [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз];
г) [ж], [ч], [ш], [дж].

24. За положенням м’якого піднебіння при артикуляції розрізняють голосні:
а) носові й неносові; б) відкриті та закриті; в) короткі й довгі; г) лабіалізовані й нелабіалізовані.

25. Артикуляційна база – це:
а) сукупність артикуляційних навичок, характерних для певної мови;
б) кінцева фаза у вимові звука;
в) робота органів мовлення, спрямована на вимову звука;
г) початкова фаза у вимові звука.

26. За способом творення приголосні української мови поділяють на:
а) губні, язикові, глоткові;
б) проривні, щілинні, зімкнено-прохідні, африкати;
в) передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові;
г) довгі й короткі.

27. Трифтонг – це:
а) два голосних, які утворюють один склад, забезпечуючи свою фонетичну цілісність;
б) чотири голосних, об’єднаних одним наголосом;
в) система приголосних;
г) три голосних, які творять один склад, забезпечуючи свою фонетичну цілісність.

28. Пом’якшеними в українській мові бувають:
а) губні, зубні, африкати;
б) проривні, щілинні, зімкнено-прохідні, африкати;
в) губні, шиплячі, задньоязикові, глотковий;
г) свистячі й шиплячі.

29. Слова, які втратили свій наголос і приєднуються до наступних слів, називаються:
а) клітиками; б) проклітиками; в) енклітиками; г) частинами мови.

30. Емфатичний наголос полягає у:
а) виділенні певного складу у слові;
б) виділенні певного слова у фразі;
в) особливому виділенні якогось слова чи кількох слів у всьому висловлюванні;
г) емоційному виділенні тих чи інших слів у висловлюванні напруженою вимою певних звуків.

31. Редукція голосних – це позиційна звукова зміна, що полягає у:
а) ослабленні артикуляції ненаголошених звуків і зміні їхнього звучання;
б) появі перед голосним, що стоїть на початку слова, приголосного для полегшення вимови;
в) зміні одного звука під впливом іншого, сусіднього; частковому пристосуванні сусідніх звуків;
г) артикуляційному уподібненню одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова
або словосполучення.

32. Метатеза – це комбінаторна звукова зміна, що полягає у:
а) розподібненні артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними
спільних фонетичних ознак;