Page 106 - 4864

У природі немає абсолютно нерозчинних речовин.
Властивість речовини розчинятись у даному розчиннику
за даних умов (температури, тиску) чисельно
характеризується розчинністю.
Розчинність – це максимальна маса речовини, яка
може розчинятись у 100 г, розчинника.
При розчинності всі речовини ділять на три групи.
Залежно від кількості речовини, що розчиняється в 100 г
Н 2О, розрізняють: добре розчинні (понад 10 г); середньої
розчинності (10,0...1,0); мало розчинні (1,0...0,01);
практично нерозчинні (менше 0,01 г) речовини.
Абсолютно нерозчинних речовин у природі немає.
Розчинення твердої речовини в рідині відбувається
на поверхні контакту між ними. Під впливом розчинника
молекули речовини, що розчиняється, переходять у рідку
фазу. При цьому концентрація розчину зростає.
Розчинені частинки речовини, рухаючись,
стикаються з поверхнею твердої речовини і можуть
осідати на ній. Відтак розчинення є процесом
оборотним. За певної концентрації розчиненої речовини
в розчині настає стан динамічної рівноваги, за якої
кількість речовини, що розчиняється, дорівнює кількості
її, яка осідає на поверхні нерозчиненої твердої речовини.
Розчин у стані динамічної рівноваги називають
насиченим, а концентрація розчину в стані насиченості 
концентрацією насичення (С н).
Концентрація насичення речовини у воді залежить
від її природи, температури і тиску. Характер впливу цих
факторів можна визначити, застосувавши відомий
принцип Ле Шательє. Так, наприклад, якщо розчинення
є екзотермічним, то підвищення температури буде
106