Page 6 - 4843

складну кінематику і є найбільш розповсюдженими (можуть бути ви-
користані й інші моделі верстатів). Для вимірювань геометричних

розмірів елементів передач у вузлах верстатів застосовують лінійку і
штангенциркуль.

4 Заходи безпеки

Верстати, на яких будуть проводитись лабораторні роботи, по-

винні бути відключені від електроживлення. На щитку має висіти
плакат: "Не вмикати! Йдуть роботи!".

5 Основні теоретичні положення

Деталі, які отримують обробкою на верстатах, представляють со-
бою тіло, обмежене реальними геометричними поверхнями одержа-

ними способом різання. При цьому реальні поверхні деталі відрізня-
ються від ідеальних геометричних поверхонь, якими конструктор ко-
ристується при проектуванні деталі. Вони відрізняються від ідеаль-
них поверхонь розмірами, шорсткістю, формою. Однак, реальні пове-

рхні можуть бути отримані тими ж методами, що й ідеальні геомет-
ричні поверхні.
Будь-яку поверхню можна уявити як слід руху однієї лінії, яку

називають твірною, по іншій – напрямній. Ці лінії називають вироб-
ничими, причому вони є взаємозворотними. Залежно від типу різаль-
ного інструменту і форми його різальної кромки розрізняють чотири
методи утворення виробничих ліній: копіювання, обкату, сліду та до-

тику.
При цьому, з геометричної точки зору процес утворення поверхні
є результатом руху однієї виробничої лінії по іншій напрямній. Ви-

робничі лінії на верстатах утворюються матеріальними точками і лі-
ніями різальної кромки інструмента в результаті узгоджених віднос-
них рухів заготовки та інструменту.

Ці узгоджені відносні рухи заготовки та інструмента, які безпе-
рервно створюють виробничі лінії, і відповідно, поверхню заданої
форми і розмірів у цілому, позначають буквою Ф. Залежно від форми

виробничої лінії та методу її утворення рухи формоутворення можуть
бути простими і складними. Прості рухи – обертальний, який позна-
чається Ф(В) і прямолінійний – Ф(П).

7