Page 54 - 4830

Під час створення індексних кадастрових карт найскладнішим
завданням є визначення зовнішніх меж кадастрових кварталів,

кадастрових зон, і як наслідок, і зовнішніх меж КОАТУУ. При цьому
особливе значення має підхід до встановлення меж кадастрових кварталів

(зон).
В ідеалі межі кадастрових кварталів (зон) повинні проходити по

зовнішніх межах земельних ділянок. Таким чином, межі всіх об’єктів будуть

топологічно узгодженими, а координати меж кадастрових кварталів (зон)

будуть співпадати з координатами відповідних пунктів меж земельних

ділянок.

Серед можливих підходів до встановлення меж кадастрових кварталів

найбільш поширеним є підхід із встановленням фіксованих меж. Як межі

кварталів можна використовувати осьові лінії доріг, лінії тротуарів, межі

землеволодінь, червоні лінії тощо. Межу кварталу моделюють полігоном

(або полілінією), яка проходить через характерні точки (вузли) з фіксованими

координатами. До недоліків такого підходу можна віднести просторову

нестабільність зазначених ліній, пов’язану з реконструкцією шляхів,

планувальними роботами, змінами у містобудівній документації та ін.

Перспективнішим вважають підхід, який заснований на [40]:

- врахуванні ієрархічної структури об’єктів кадастрового зонування

(земельні ділянки, кадастрові квартали та зони, КОАТУУ нижнього та

вищого рівнів);

- використанні топологічних моделей для описання меж.

У першому випадку зовнішня сторона полігону земельної ділянки

співпадає з фрагментами межі кадастрового кварталу, кадастрової зони,

сільської (селищної) ради, адміністративного району, області та України.

За підходу, який заснований на використанні топологічних моделей,

задають тільки топологію полігону, межі кадастрового кварталу, тобто

вказують тільки номери тих меж (сторін) полігонів земельних ділянок, які

55