Page 59 - 4830

3 КАДАСТРОВІ ЗНІМАННЯ

3.1 Системи координат, які використовують в Україні

Геопросторове положення точки (чи будь-якого об’єкта) на поверхні

Землі можна визначити за допомогою координат. Їх однозначність можлива

за умови повної визначеності референцної системи координат, до яких вони

належать. У кожній з них координати розташування одного і того самого

об’єкта будуть різними, що пов’язано з відмінностями взятих за основу

поверхонь відліку у цих референцних системах. Для інтерпретацій

отриманих координат необхідно знати, до якої системи належать ці

координати, а також математичну модель цієї системи [80].

Як правило, за геодезичну поверхню відносності беруть референц-

еліпсоїд, який включає параметри еліпсоїда, його положення стосовно центра

мас Землі та орієнтацію в тілі Землі. Існують різні моделі референц-еліпсоїда,

майже кожна з яких має свою картографічну проекцію (Ламберта,

Меркатора, Гауса-Крюгера, азимутальну та ін.), які визначаються

мінімізацією спотворень територій даної країни.

У даний час в Україні використовують:

- референцну систему координат 1942 року (СК-42);

- референцну систему координат 1963 року (СК-63);

- державну геодезичну референтну систему координат УСК-200;

- місцеві системи координат.

Система координат 1942 року – референцна система прямокутних

координат на площині, яка заснована на використанні конформної проекції

Гауса-Крюгера з такими вихідними даними:

- референц-еліпсоїд Красовського: велика піввісь – 6 378 245 м,

стиснення – 1:298,3;

- висота геоїда у Пулково над референц-еліпсоїдом дорівнює нулю;

60